"Мій край - моя історія жива"

 День Державного Прапора України — державне свято України, присвячене одному з її державних символів — Прапора України. Відзначається щорічно 23 серпня.

  Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.

  23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком. До цієї події і прив'язано Указ Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004, написано відповідну картину на стіні ВРУ, а цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом у музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність. Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 року— після триразового голосування і погрози Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, — синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

 Справжній український прапор започаткований Михайлом Грушевським в УНР.

 За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно установлений і використовували обидва варіанти — і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак в кінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною

  Прапор - це державний символ, він є в кожної держави, це для всіх ознака сили, це для всіх - ознака слави. Синьо - жовтий прапор це - синє небо, жовте жито. 

 Прапор свій здіймаєм, він святиня, знають діти. Прапор свій здіймаємо гордо, ми з ним дужі і єдині, ми навіки вже є народом, українським в Україні.

"Свято виміряється поколінням."

24 серпня 1991 року сталася важлива подія — Украї­на проголосила про свою державну незалежність.

  До 1991 року Україна ніколи не мала державності як такої. Українські землі входили до складу кількох держав, серед яких були Польща, Австро-Угорщина, Росія. Важко навіть уявити, яких зусиль було докладено українцями, аби досягти жаданої мети — незалежності. Цілі ріки крові про­лилися, цілі моря сліз виточили очі. Тих, хто боровся за дер­жавність України, справедливо вважають національними героями. Аж ось настав серпень 1991 року. Розпався Ра­дянський Союз, і перед керівництвом колишніх радянських республік постало питання: що робити далі? “Бути незалеж­ними!” — відповів український народ, і стало так.

  За більш ніж десять років незалежності ми зрозуміли, що державотворення — то не суцільне святкування, а на­самперед великий труд. Кожен громадянин має усвідомити, що його власний внесок у скарбницю незалежності може стати вирішальним.

  Сьогоднішній день Незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.

  Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея.

 Процес зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.

Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

Великого у звершеннях, Богдана Хмельницького, грізного вояка,  Івана Сірка. Мудрого, і відданого ідеї незалежності української Івана Мазепу. Творця першої української Конституції Пилипа Орлика.

Героїв народних повстань Івана Гонту, Максима Залізняка, легендарних Устима Кармелюка і Олексу Довбуша.

 У дні найстрашнішої політичної та духовної руйнації, коли народові нащадки “На віки вічні!” відмовили у праві бути самим собою, прийшов у світ великий Кобзар з новим заповітом, з новою поезією, яка зміцнила підвалини української духовності.

   У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю і демократію, за Україну такі велети духу як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка.

  Серед видатних діячів новітньої історії, історії кривавих, але і героїчних змагань за вільну і незалежну Україну віддамо шану Михайлові Грушевському та його сподвижникам , котрі привели Україну до поетапного проголошення чотирьох Універсалів.

  Ось яких велетів духу народила наша земля, ось які люди торували державницький шлях до незалежності України, до сьогоднішнього дня.

 Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду.

 Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири , життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

  За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – 123 країни визнали нас, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

  Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір.

  Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної . У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

   Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного характеру.

  В бібліотеці - філії №6  до 24-річниці  від дня прийняття Акту проголошення незалежності України була підготовлена виставка - експозиція “Свято виміряється поколінням".