Умань - туристичний центр.

Софіївка - парк міфів і легенд.

 Краса – велика сила. Жіноча краса теж, але вона нетривка, і хто згадає красуню через століття? Портрети… А що – портрети? Їх знають лише спеціалісти і музейні працівники. Тож мало хто залишається в пам’яті прийдешніх поколінь Красунею з великої літери. Софії де Вітт-Потоцькій поталанило. Її вроду береже один з найгарніших парків України і світу – “Софіївка”

 Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, польським  магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької.

 

  А починалося все з романтичного і палкого кохання графа Станіслава Щенсного Потоцького і чарівної красуні-гречанки Софії де Вітт, світської дами (за однією з версій - колишньої куртизанки), якій покровительствував сам князь Г. Потьомкін, яка зуміла домогтися блискучого успіху при польському, французькому та російському дворах. У обох були законні дружина і чоловік, але чи могло це стати перешкодою для закоханих? Вони стали жити разом, і від цього союзу народилося двоє синів. Довгий часів Потоцький домагався розлучення зі своєю дружиною Жозефіною (Йозефіною), яка не давала згоди, мабуть, ще сподіваючись врятувати шлюб. Чоловік Софії, генерал російської армії Юзеф де Вітт, також нескоро погодився на розлучення. Потоцький запропонував щедрий викуп за його дружину, від якої той не зміг відмовитися. Самому Потоцькому вдалося розірвати узи шлюбу тільки після смерті імператриці Катерини II, яка була на боці покинутої Жозефіни. У 1798 році коханці, нарешті, узаконили свої стосунки.

Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено військового інженера Людвіга Метцеля. Будівництво тривало шість років - аж до 1802 року. Всього було витрачено більше 2 мільйонів рублів сріблом, в тому числі на оплату працівникам. У різний час на будівництві було задіяно близько 800 чоловік. Так що радянські історії про "працю десятків тисяч кріпаків" не мають нічого спільного з реальністю. Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. При створенні парку вдало використано рельєф, але без заздалегідь наміченого плану. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, тоді ж були збудовані перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною.

 По всьому парку встановлені мармурові статуї грецьких і римських богів: Периса, Аполлона Бельведерського, Венери, Орфея, Евріпіда і багатьох інших. Завдяки компонуванню різних деревних порід, поєднанню їх з водоймами, скелями й архітектурними спорудами, створено види й перспективи різних .

 За задумом творця парку, він є наочною ілюстрацією до окремих частин легендарних поем Гомера "Іліада" й "Одіссея": тут можна зустріти і грот Каліпсо, і павільйон Флори, статуї Гермеса і Евріпіда, гроти Сцилли і Венери, терасу Муз і навіть річку підземного царства Стікс. Усі ці компоненти настільки продумано, майстерно зроблено і пов'язано між собою, що загалом зливається в єдину симфонію краси.

 Мабуть, найвідомішою визначною пам'яткою парку є фонтан "Змія". Дивно, але 18-метровий стовп води, який злітає вгору з пащі кам'яної рептилії, утворюється без використання насосів, а за рахунок тиску, що створюється різницею в рівнях води у двох озерах.

 У травні 1802 року граф Потоцький подарував «Софіївку» улюбленій дружині на її іменини. В цей день на центральній площі парку - Площі Зборів (Площі Зібрання) - було влаштовано святкову виставу з феєрверком. Завершити будівництво уманського парку Потоцький так і не встиг - через три роки він помер. Парк успадкувала Софія, а після її смерті - син Потоцького Олександр. Через підтримку Олександром Польського повстання 1830-1831 років всі землі і маєтки Потоцьких у 1832 році конфіскували. Їх володіння перейшли в підпорядкування Київській державній палаті. А парк «Софіївка» в Умані став подарунком для імператриці Олександри Федорівни.

  “Софіївка” вже на початку ХІХ ст. викликала захват. Поети складали про неї поеми, її малювали художники, а в 1820 р. навіть відвідав російський цар Олександр І. Задум Станіслава Потоцького був ще більш грандіозним, включав будівництво розкішного палацу і створення найбільшого в Європі парку. Втіленню завадила передчасна смерть магната 14 березня 1805 р. Софія володарювала в зеленому царстві імені себе аж до смерті 1822 р. Дивно, але улюбленим місцем на землі парк для неї не став: графиня не раз намагалася продати “Софіївку” в царську скарбницю. Далі славу парку підтримував її син Олександр…

 “Софіївка” і справді вражає: є тут екзотичні дерева з усіх усюд, мармурові скульптури, що наче зійшли зі сторінок “Іліади” та “Одіссеї”, численні водойми, водоспади, фонтани і гроти. Вражає вона і своєю площею: 179 гектарів – це солідно. До речі, сучасна “Софіївка” не дуже схожа на зелений рай часів красуні-Софії. У 1836-1859 рр. парк, який називали тоді “Царициним садом”, значно вдосконалили академік архітектури А. Штакеншнейдер і тодішні головні садівники.

 Ще в 1929-му цей чарівний куточок оголошено заповідником. У 2004 р. “Софіївка” отримала статус Національного дендрологічного парку, а в 2007-му її було названо одним із семи чудес України. Чи варто дивуватися, що в 1985 р. мала планета № 2259 отримала назву “Софіївка”?

  Уманським парком “Софіївка” найкраще блукати рано-вранці або в будні дні. Суботній або недільний осінній полудень – місцевий “високий сезон”, коли туристів у парку мало не стільки ж, скільки дерев. Туристичний сезон в Умані триває протягом року - і взимку, і влітку сюди приїжджає однаково багато відвідувачів. А блукати тут добре! Від Нижнього ставу з 15-метровим фонтаном “Змія” до гроту Діани, від Чортового мосту до підземної ріки Ахеронт, від острова Анти-Цирцеї до партерного амфітеатру. 

   У свій час старовинними алеями парку бродили Олександр Пушкін, Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Володимир Сосюра і Максим Рильський.

"Софіївка" - наймістичніше місце в Україні.

Головний вхід прикрашають дві кам'яні башти, вінець яких запозичений із храму давньоримської богині домашнього вогнища Вести, що знаходиться в Італії. Усі наречені намагаються привести свої обранців, сама Веста благословить їх. 

Підземна річка Ахерон.

Відповідно до грецькоїміфології,похмурий перевізник Харон переправляє душі померлих у підземне царство Аїда.

Підземна річка була споруджена в перший період будівництва парку, її довжина під землею - 211 м, ширина і висота тунелю - З м, глибина води в каналі досягає 1 м.

Протягом всього підземного каналу встановлено 4 люки, за допомогою яких частково забезпечується його освітлення, а також здійснюється аерація.

Великий водоспад. 

  Щоб виповнилося найпотаємніше бажання, потрібно пройти по проходу прямо за потоками водоспаду, і якщо на тебе не впала жодна крапля, все загадане виповниться. 

  Можна годинами милуватися яскравими переливами води, що спадає майже з 15-метрової висоти. Біля підніжжя водоспаду є озеро, на якому живуть білі лебеді.

Острів кохання (острів Анти-Цирцеї). Посеред острову збудовано Рожевий павільйон – романтичний павільйон в стилі епохи Відродження. Острів створений в перший період будівництва парку в розширеній частині Верхнього озера. Зв'язок з островом спочатку здійснювався за допомогою порома або човна, в 1853 році до острову було зведено дерев’яний міст, який зберігся і до сьогоднішнього дня. На цьому містку закохані залишають свої ініціали, також через нього хлопці переносять своїх дам серця на руках. Цирцея - чарівниця, що перетворювала людей, що потрапили на її острів, у звірів (супутників Одиссея, наприклад, вона перетворила на свиней).

Критський лабіринт (1796-1800) - нагромадження кам'яних брил поруч з Єлисейськими полями - символ трагічності буття і символ перемоги над неминучістю, який створений за мотивами легенди про лабіринті на острові Крит. Цей лабіринт був лігвом Мінотавра (людини з головою бика), сюди кожні дев'ять років на розтерзання посилалися афінські дівчата та хлопці, як плата за поразку Афін у війні з Критом. Це продовжувалось до перемоги Тесея (сина морського бога Посейдона) над чудовиськом Мінотавром,  і благополучного його повернення з лабіринту завдяки нитці Аріадни (дочки царя Криту).

Тераса Муз. На ній у 1856 році встановлено гранітний обеліск. Вершину обеліска до революції 1917 року прикрашав позолочений триголовий орел , а напис вказував , що він поставлений на честь відвідування парку Миколою І . Після революції обеліск і напис щезли, і лише до 200-річчя «Софіївки» 1996 року, за проектом інституту «Укрпроектреставрація», цим же інститутом виготовлений триголовий орел - сімейний герб династії Романових. Обеліск огороджений кованим декоративним ланцюгом .

Левовий або Громовий грот (грот Каліпсо). В цьому гроті є загадкове місце - "Камінь бажань": кажуть, якщо обійти цей камінь, доторкнувшись до нього рукою, не відпускаючи, і в той час загадувати бажання - воно обов'язково здійсниться. Справа від входу в грот залишилися видовбані в стіні два рядки польською мовою, які належать Станіславу Потоцькому: «Хто нещасливий, то нехай зайде і стане щасливим, а хто щасливий, нехай стане ще щасливішим». Грот Каліпсо присвячений німфі Каліпсо, яка врятувала Одіссея з морської безодні і, закохавшись в нього, тримала в полоні до наказу верховного бога Зевса про його звільнення. За легендою, після розставання з Одіссеєм Каліпсо покінчила з собою.

Китайська альтанка, побудована повністю з дерева і пофарбована в різні кольори.

Збоку від альтанки стоїть старий дуб, віком близько 400 років.

Народні перекази говорять, що саме під цим дубом зустрічалися герої селянського антифеодального повстання 1768 року Максим Залізняк та Іван Гонта.

Поляна також слугувала місцем проведення перших міських мітингів та зборів, тут в 1919 році працівники вперше святкували Перше травня.

 

Павільйон Флори виглядає надзвичайно вишукано завдяки своїм високим, барельєфу на фризі, що зображає листя і грона винограду.

Гранітні сходи ведуть до просторого овального залу.Орнамент виконаний в 1852 році за малюнками.

У проміжках білих колон відкривається панорама Нижнього озера.

Тут часто влаштовують шлюбні церемонії, а музиканти грають відомі класичні твори.

Фонтан "Змія" У середині Нижнього озера  з широко розкритої пащі змії, що звивається на камені, б'є стовп води - фонтан «Змія».

Вода надходить до фонтану по підземному водопроводу.

Спочатку вода фонтану била просто з отвору в камені і фонтан називався «Самсон», як і відомий фонтан в Петергофі.

Пізніше на камені була встановлена ??скульптура змії. Змія була вилита з бронзи невідомим майстром. Якщо її вузол розтягнути в довжину, вона буде розміром в 10,65 м.

28 жовтня - день визволення України від фашистських загарбників.

28 жовтня Україна відзначає 71 -  річницю від фашистських загарбників.

  Воєнні дії відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр. становлять близько 9 мільйонів. Установлення Дня визволення України від фашистських загарбників має на меті всенародне уславлення воїнів-переможців, ушанування пам'яті мільйонів полеглих за визволення української землі, людей, які загинули на окупованій території, у концтаборах, на фашистській каторзі.

  У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України. У ході визволення України – протягом січня 1943 – жовтня 1944 рр. на території України радянськими військами було проведено 15 наступальних операцій, із них 11 стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких стали Воронезько-Харківська (13 січня - 3 березня 1943 р.), Донбаська (13 серпня - 22 вересня 1943 р.), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня - 30 вересня 1943 р.), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого 1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13 липня — 29 серпня 1944 р.). Свого апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944 рр. Саме на її території в цей період було зосереджено приблизно половину діючої Червоної армії. Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року наступом 1-ї Гвардійської армії. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.  Цілком чи частково на території республіки було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів людей. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки України у війні сягнули 40 %.

14 жовтня - свято Покрови. День Українського козацтва. День захисника України.

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.

 За цим святом закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова, а у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство, зазначається в документі.

Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. 

 14 жовтня — День українського козацтва відзначається в Україні відповідно до Указу Президента України від 07 серпня 1999 року № 966/99. Зазначене свято встановлено, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення. Кожен в Україні чув про козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави — гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.

ДеПрезидент Петро Порошенко запропонував відзначати свято Дня захисника України, яке вперше країна святкуватиме 14 жовтня, під гаслом "Сила нескорених".

 Під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників антитерористичної операції Глава держави зазначив, що саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором.

 «Саме під таким гаслом - «Сила нескорених» - за кілька днів наша країна уперше відзначатиме День захисника України. Це свято започатковане в нелегкі часи для вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України», - зазначив Глава держави.

  Споконвічна мрія українського народу, висловлена пророчими словами поета Тараса Шевченка про “сім’ю велику, сім’ю вольну, нову”, здобувалася в запеклій боротьбі не одного покоління українців. Нині Україна знову переживає складні часи агресії, посягань на незалежність та цілісність держави. Але завжди в такі часи найкращі козаки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох українських поколінь.
Впевнені, що наш народ зможе вистояти й у цих випробуваннях!

Інформаційна хвилина -" Право в нашому житті".

 День юриста з'явився в календарі України за Указом Президента № 1022/97 від 16.09.1997 р. Це свято, яке об'єднує юристів різних сфер діяльності, що стоять на захисті прав і свобод українців.

 Фахівці правознавці, досконально знайомі з юридичними науками, чинним законодавством і маючи практичну діяльністю в області права, завжди були затребувані в цивілізованому суспільстві. Причина гранично проста - цивілізоване суспільство прагне регулювати всі свої внутрішні і зовнішні взаємини, керуючись загальноприйнятими правилами, порядками і нормами - законами, а так як наша людська практика взаємин постійно зростає і досить багатогранна, то і законів, що регламентують їх потрібно все більше і більше. Розібратися в цьому всьому «порядку» простій, не пов’язаній з юриспруденцією людині, все частіше і частіше стає не під силу. На допомогу приходять кваліфіковані юристи.

 Професійне свято людей все життя яких повинна підпорядковане гаслу «Знати право, служити праву, захищати право», відзначається щорічно 8 жовтня.

 За припущеннями вчених, саме в жовтні 1016 р. відбулася битва Ярослава із Святополком, після якої Ярослав Мудрий «правду і статут написав», тобто «Руську Правду», що і дотепер є чи не найкращим твором права Східної Європи. Число «8» взято умовно, шляхом додавання цифр 1016 року.

  З державою все гаразд, - вважають юристи, - якщо його основний Закон, Конституція, не обмежує права і свободи громадян, а, навпаки, збільшує зону цих свобод. В Україні, державі з вміло написаною конституцією і не дуже вміло виконуваними законами спеціальність юриста займає лідируючі позиції.  

 Для українського суспільства професія юриста дуже важлива, адже саме зараз, коли відбувається процес розвитку правової держави в Україні, перш за все на правознавче співтовариство покладаються надії і завдання затвердження принципу верховенства права, вдосконалення українського законодавства, посилення правових гарантій захисту різних верств населення і підвищення правосвідомості та правової культури українців.

 Саме на правників покладено велику місію – захищати конституційні права і свободи громадян. Ми переконані, що ваш високий професіоналізм, принциповість та відданість справі забезпечать утвердження в Україні ідей верховенства права, справедливості і гуманізму. 
  В бібліотеці - філії №6 проведена інформаційна хвилина з учнями школи №10. На тему "Право в нашому житті" і представлена книжкова виставка " Закон і мораль".

Скрасити осінь життя милосердям.

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана. Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного спів товариства і з 1991 року щорічно відзначає цей день.

 За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. До 2050 року число таких людей у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі (т.зв. процес старіння націй), а загальна кількість у світі складе 2 мільярди осіб.

 До цього День людей солідного і поважного віку стали відзначати спочатку в Європі, потім свято було підхоплено Сполученими Штатами і до кінця 80-х років воно поширилося по всьому світу. Однак його остаточне офіційне затвердження на міжнародному рівні було викликано не тільки його популярністю. Одним дуже сумним фактором стало ще одна глобальна подія - зниження внесків в спеціальний Цільовий фонд з проблем старіння ООН, на тлі стрімкого старіння населення по всьому світу. Це зовсім не парадоксальне явище, але яскраво сигналізує про падіння моральних і культурних цінностей у нашому суспільстві.

У наймудрішою книзі на землі, в Біблії, Святому Писанні, відкрито говориться про те, що від нашого ставлення до наших батьків і матерів безпосередньо залежить наша власна тривалість життя на цій землі. Зневагою до проблем літніх людей ми сіємо свої власні майбутні проблеми.  Наше цивілізоване суспільство - це суспільство для всіх віків. Нашими спільними зусиллями цілком можливо забезпечити, не тільки щоб ми жили довше, але й щоб наше життя було більш якісним та повноцінним, різноманітним і приносило глибоке задоволення.

Свято покликане привернути увагу до літніх людей. А саме - повноцінного і якісного життя людей похилого віку. До речі, сімдесят відсотків українських пенсіонерів продовжують працювати, а близько половини на пенсії відкривають для себе нові захоплення.

Колись старих людей, у яких не було уже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, і ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувались, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.  Міжнародного дня людей похилого віку стало чудовим приводом ще раз висловити глибоку вдячність і пошану.

 З Міжнародним днем людей похилого віку!