Видання бібліотеки

До 131-річчя з дня народження булоруського поета Янки Купали

 У золотих променях творчості 

   Янка Купала - білоруський радянський поет, драматург, публіцист.

  Народився 25 червня (7 липня) 1882 року в селі В'язинка (нині Молодечненського району Мінської області Білорусі). Батьки були збіднілі шляхтичі, що орендували землі в поміщицьких угіддях. У дитинстві майбутньому поетові доводилося багато допомагати батькові, який по суті, незважаючи на своє шляхетське походження, належав до числа безземельних селян і змушений був обробляти знімні ділянки, сплачуючи великі суми в якості оренди за використання угідь. Після смерті батька у 1902 році працював домашнім вчителем, писарем у поміщицькому маєтку, прикажчиком і на інших роботах. У виявленої в білоруському Національному історичному архіві анкеті призовника Луцевич Івана Домінікович зазначені його віросповідання - римсько-католицьке і національність - росіянин. Пізніше Іван влаштувався чорноробом на місцевий винокурний завод, де продовжував трудитися в поті чола. Хоча важка робота забирала у молодої людини багато часу, йому вдавалося викроювати вільні години на заняття самоосвітою; таким чином, незабаром майбутній Янка Купала ознайомився практично з усіма книгами з боку батька або поміщицької бібліотек. У 1898 році закінчив народне училище в містечку Беларуч.

У 1908-1909 роках жив у Вільно, де працював у редакції першої білоруської газети «Наша Ніва». Там же познайомився з майбутньою дружиною - Владиславою Станкевич - і актрисою Павлиною Мядзелкой, якої Купала у свій час був сильно захоплений і на честь якої назвав героїню своєї першої п'єси - комедії «Паулінка».

  У 1909-1913 роках початківець поет навчався в Санкт-Петербурзі на підготовчих загальноосвітніх курсах А. Черняєва, потім в 1915 році провчився в Московському міському народному університеті, який був заснований на кошти відомого в Російській імперії золотопромисловця і мецената Альфонса Леоновича Шанявського і його дружини в 1908 році; університет знаходиться в Москві і носив ім'я мецената.

  Янка Купала вступив до народний університет у вересні, проте його намірам продовжити навчання завадила загальна мобілізація, оголошена у зв'язку з настанням Першої світової війни. Вже на початку 1916 року поета-студента призвали до армії і той поступив в дорожньо-будівельний загін, у складі якого працював аж до настання подій Жовтневої революції.

У цей час Янка Купала влаштувався в Смоленську, працював у сфері будівництва доріг, де його й застала зненацька революційна стихія. У період з 1916 по 1918 роки їм не було створено жодного твору, однак пізніше Янка Купала в своїй ліриці звернувся до теми виживання окремої особистості і народу в цілому в годину історичного перелому. Слід згадати такі программине творів післявоєнної-революційного періоду, як «Час», «Для вітчизни», «Спадщина», «Своєму народу», які датуються 1919 роком.

Після революції Янка Купала оселився в Мінську. Події радянсько-польської війни істотно не вплинули на спосіб життя поета: він пережив дворічну польську окупацію Мінська, в якому і залишився жити до наступної війни.

Перші твори Купала - ліричних віршів польською мовою, опубліковані в 1903-1904 роках у журналі «Ziarno» («Зерно») під псевдонімом «К-а». Перший вірш білоруською мовою - «травні частка» (датується 15 липня 1904) в газеті «Північно-Західний край». Після цієї публікації Купала почав систематично з'являтися у пресі; вірш «Мужик», опубліковане в цьому ж році, можна вважати його успішним літературним дебютом і початком сходження на літературний білоруський олімп. Його ранні вірші типові для фольклору в білоруській поезії XIX століття.

З 1907 року Янка Купала починає перше короткочасне сотрудніческтво з поетичним журналом «Наша Ніва». У 1906-1907 роках написані поеми«Зімою»(Взимку),«Нікому»(Нікому),«Адплата Кахан»(Оплата любов'ю) , 18 грудня 1908 році «НашаНіва» публікує поему«У Піліпаўку». У тому ж році закінчено роботу над поемами«Адвечная песьня»і«За што?». Тема цих творів - соціальна несправедливість і пригноблення.

  З настанням військових дій стала користуватися популярністю яскрава публіцистика Янки Купали, здатна запалити людей для битви; разом з тим Янка Купала не переривав віршованій діяльності, його новим патріотичним віршам, написаним під час війни, була притаманна уничижительная антифашистська спрямованість. Виїхавши з Мінська, Янка Купала влаштувався в Печище, маленькому населеному пункті неподалік від Казані, в якому спробував знайти спокій для того, щоб з головою зануритися в антифашистську публіцистику. Поетичний талант Янки Купали розвинувся на основі усталених традицій білоруської літератури та фольклору середини і кінця XIX століття, так само як і більш раннього періоду, коли тільки відбувалося становлення канонів народного літературної творчості. Його ліричні твори органічно передають тональність і мелодику наспівів народних пісень, а також їх звукове єдність і метафоричність, які й зумовлюють загальний настрій лірики Янки Купали.

  Крім власних віршованих творів, Янка Купала займався активною перекладацькою діяльністю. Зокрема, їм на білоруську мову було перекладено «Слово о полку Ігоревім». Прозаїчний переклад давньоруської пам'ятки був виконаний поетом у 1919 році; це був перший літературний переклад «Слова ...» на білоруську мову. Займався перекладами пушкінських творів: можна згадати «Мідного вершника». Також перекладав твори Т. Г. Шевченка, А. Міцкевича, М. Конопницької, Н. А.Некрасова, О. В. Кольцова, І. А. Крилова та інших знакових поетів минулих епох. Що стосується творів самого Янки Купали, то вони перекладені багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн.

Нагороди та премії

• орден Леніна

• Сталінська премія першого ступеня (1941) - за збірку віршів «Від серця»

Ярмарок бібліотечних інновацій

Працівники бібліотеки-філії №6 прийняли активну участь в ярмарку бібліотечних інновацій «Бібліотека майбутнього вже сьогодні» , який був організований  Уманською міською централізованою системою бібліотек.   Ми демонстрували друковану продукцію, пов’язану з використанням інформаційних технологій та наданням послуг членам місцевих громад.

Літературно-музичне свято

Наш Шевченко

(до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка)

3 березня в приміщенні абонементу бібліотеки-філії №6  для читачів бібліотеки відбулось літературно-музичне свято "Наш Шевченко" . 

                          Сто років                                      

Сто років...Ні ! Відколи люд живе і жито жовте, і волошки сині,

Відколи небо голубе пливе , на нашій, на зеленій Україні ! - 

В серцях плугатарів і ковалів, в дівочій пісні, в пісні парубочій,

І там, де біль, і де правий гнів, і там , де щастям променіють очі,

Найбільше там, де  ж повстання пожар, найбільше там де полум'я, і порив

Живе один з найбільших в світі творів - Шевченка невмирущого Кобзар.

                                                                                    М.Рильський

Віртуальні виставки

До 60-річчя утворення Черкаської області

Черкащино!

Вкраїни рідної окраса,

Земля безсмертного Тараса!

Славетна історія нашого краю невіддільна від історії України. З давніх-давен на Черкащині живуть люди, котрі поєднують у собі працелюбність, терпимість, доброзичливість, толерантність, стійкість, волю, вміння виборювати незалежність. Прикладом для наслідування є видатні люди рідного краю, які своїми діяннями навіки прославили Батьківщину. Одним із них по праву є Т.Г. Шевченко, 200-річчя з дня народження якого широко відзначатиметься 9 березня 2014 року.

  У самому центрі України, на берегах Дніпра, що поділяє навпіл наш край,

розкинулися зелені луки, безкраї поля, сади і ліси Черкаської області.

Наймолодша донька України була утворена у січні 1954 року.

Черкащина межує з тими областями, з території яких вона була утворена.

На півночі сусідкою є Київська область, на сході – Полтавська, Кіровоградська

– на півдні, Вінницька – на заході.

   Черкащина має 16 міст, 15 селищ міського типу і 826 сільських населених

пунктів.

   Площа її становить 20,9 тис. км², це 18 місце в Україні.

Адміністративний центр області – місто Черкаси.

Черкащино, моя ти вишиванко!

Родюча, щедра, лагідна земля.

Рожевим вишиватиму світанки,

зеленим вишиватиму поля.

   Сорочка біла Батьківщини-неньки.

   На ній червоним шию імена:

   Залізняка, Хмельницького, Шевченка,

   А золотом – пшеницю на полях.

Черкащино, ти – центр України.

За хліб, за сіль низький тобі уклін.

Стібками чорними я вишиваю війни,

голодомор, чорнобильський полин.

    Хрестом бузковим мережую квіти,

    А гладдю – хвилі сивого Дніпра.

    Прикрашу небо синім шовком шите

    Стібками миру, щастя і добра.

Душа моя до самого останку

З тобою буде в будні і свята,

Черкащино – моя ти вишиванко,

Земля козацька вічна і свята.

                                                                                                        Галина Анічіна

Літературна година

Подорож до країни, яку вигадав Гриць Бойко (1923-1978)

(До 90 річчя з дня народження)

 В приміщенні загальноосвітньої школи №10 працівники бібліотеки Довгань Л.І. та Новікова А.М. провели  масовий захід для учнів 3 класу  , присвячений українському дитячому письменнику Г.Бойко. Діти охоче познайомилися з біографією письменника та його творчістю, весело приймали участь в літературній вікторині, сміялися над усмішками письменника та ін.

Грицько Пилипович Бойко народився 5 вересня 1923 року в с. Оленівці на Донеччині в родині  службовця. Закінчивши сільську семирічку, грицько продовжує навчання в Оленівській рудниковій школі (тепер м.Докучаєвськ). Для цього хлопцеві доводилось щоденно вставати о четвертій годині ранку, йти пішки кілька кілометрів до станції, а вже звідти їхати робочим потягом до школи. Грицько Бойко належав до тих юнаків, які одразу після святкових, сповнених радості і щастя, випускних вечорів узяли гвинтівку в руки і стали на захист рідної Вітчизни. від навали фашистських військ. З липня 1941 року до кінця війни поет перебував на фронті - спочатку як рядовий-кулеметник, а згодом як лейтенант зв'язку. Нагороджений медалями. Початком своєї літературної діяльності вважав 1950 рік. У своїх книжках для дітей досить часто  прямолінійно вказував, що так чинити гарно, а так ні, за що дуже швидко полюбився маленьким читачам. За життя поета вийшло понад 50 книжок.

Секрет успіху  -  в рідкісному дарі підмічати й поетично осмислювати кумедні пригоди, що трапляються з дітьми. Найдотепніші твори поета - смішинки про малят і звірят, шкільні і спортивні веселинки, скоромовки, спотиканки, загадки.Окремо хочеться сказати про Грицька Бойка як про поета-пісняра. Він не шукав композиторів, а вони його знаходили. Великою популярністю користувалися його "Ніченька-чарівниченька" (композитор Поклад), "Вишневий цвіт" (композитор В.Верменич).Г.Бойко видав понад ста книжок для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.Найвідоміші серед них :"Вереда", "Хлопчик Ох", "Смішинки", "Билиці діда Гриця". Його твори перевидавалися різними мовами світу.

З Днем незалежності України

  Колектив нашої бібліотеки щиро вітає Вас з найбільшим державним святом нашого народу - Днем Незалежності!

  Ще, з часів Київської Русі, українці прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Історичні умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи-сусіди. Та по при все, наші співвітчизники, віками боролися за свою свободу і лише нинішнє покоління - наші сучасники у 1991 році вибороли її.

  Безумовно, ця визначна дата навічно увійшла в історію нашої  держави, золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові, демократичні прагнення, до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

День Державного прапора України

День Державного Прапора України - державне свято України. Відзначається щорічно 23 серпня.

 Раніше День Державного Прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. Столиця відзначала це свято 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією.

Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

 Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства 14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу.

У 18 столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. В 1917–1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. Впродовж 20 столітті жовто-блакитний прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської та нацистської окупацій. 1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.

3.07 - 130 років від дня народження Ф.Кафки

Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження Франца Кафки (1883–1924), австрійського письменника.

 Франц Кафка — один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст., більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно. 
 Його твори просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем у світовій літературі.

Новелли та мала проза 

«Опис однієї боротьби» (1904–1905)                      
«Весілля в селі» (1906–1907)
«Вирок» (22-23 вересня 1912)
«Перевтілення» (1912)
«У виправній колонії» ( 1914). 
«Шкільний вчитель» (1914–1915)
«Брюмфельд, старий холостяк» ( 1915)
«Сторож склепу» (1916–1917), єдина драма Кафки
«Сільський доктор» (1917)
«Мисливець Гракх» ( 1917)
«Як будувалася китайська стіна» (1917)
«Голодар» (1922)
«Дослідження одного собаки» ( 1922)
«Маленька жінка» (1923)
«Нора» (1923–1924)
«Співачка Жозефіна, або мишачий народ» ( 1924)
Романи
«Процес» (1925), укр. пер. 1998
«За́мок» (1926), укр. пер. 2006
«Америка» (1927), укр. пер. 2009 під назвою Зниклий безвісти
Листи
Листи до Феліції та Гретти Блох
Листи Мілені
Лист батьку (виданий 1919 року)
Щоденники
Щоденники 1910–1923[10]
Сині записники
Українські видання
«Перетворення: оповідання» (Мюнхен: Сучасність, 1989; Львів: ЛА «Піраміда», 2005)
Щоденники 1910–1923 р.р. (Київ: Всесвіт, 2000)
«Процес» (Київ: Юніверс, 1999; Харків: Фоліо, 2005; Харків: Фоліо, 2009)
«Замок» (Харків: Фоліо, 2006)
«Зниклий безвісти: Америка» (Київ: Критика, 2009)
Романи, оповідання, щоденники, листи (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2012)