29 січня -День пам'яті Героїв Крут

Часто постає питання: чи бій під Крутами і загибель трьохсот студентів можна вважати трагедією, чи навпаки перемогою? Молоді люди робили свідомий вибір, а це багато означає й змінює наше ставлення до тодішньої молоді. Їх порівнюють з трьомастами спартанцями, чи з трьомастами козаками під Берестечком. Але ж ми знаємо, що загибель студентів – це символ патріотизму й жертовності українського народу, його вільної душі й незламного духу, який завжди боровся й боротиметься за кращу долю. Можна багато про це казати, але важливіше зрозуміти, що юні студенти віддали своє життя за рідну землю. А чи зробила б так сьогоднішня молодь? 

Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща.Ця подія залишила свій відбиток не лише в історії  і   в пам’яті народу.  

" Крути -трагедія і гордість України" – під такою назвою експонувалась літературно-художня виставка, на якій були представлені книги та періодичні видання бібліотеки філії №6, а також відбулась " Хвилина історичної правди" в якій взяли участь користувачі бібліотеки.

22 січня День Соборності України

День Соборності України повинен виявляти найщиріші почуття любові, поваги до своєї держави, адже українська мрія – єдність, свобода і незалежність.

    До Дня Соборності в бібліотеці філії № 6 була проведена година історії" Соборність України - основа державності"під час якої користувачі бібліотеки дізналися про споконвічне прагнення українського народу до волі, свободи та незалежності, про тяжку і тривалу боротьбу за національне визволення, утвердження власної державності та єдності.

З Новим Роком та Різдвом Христовим!

                           
    З всіма Різдвяними Святами!

   Нехай життя із кожним кроком

     Ваш дім наповнює скарбами!


   Нехай тепло людських сердець

    Вам душу щиро зігріває,

    І переможних справ вінець

      Хай Вашу голову вінчає!


           

120 років від Дня відкриття театру в Умані

    Постійний зимовий театр в Умані було облаштовано наприкінці грудня 1896 року. Збудували його всього за 5 місяців. Літній театр, що діяв до того, розміщувався на території так званої «Шато –де-Флер»

   1 січня 1930 року відбулося урочисте відкриття театру, якому було надано назву «Міський театр ім.10-річчя Жовтневої революції».

Війна завадила театральному життю міста 21 червня 1941 році уманчани востаннє офіційно дивилися театральну виставу. Хоча відомо, що під час окупації міста,театр функціонував і в ньому проходили спектаклі підготовлені місцевою театральною трупою. 

На вистави сходилося багато молоді, і цим нерідко користувалася німецька влада, постійно здійснюючи в театрі облави.   

     У 1945 році театр було перейменовано в Уманський музично-драматичний театр.
З 1985 року головним режисером Уманського народного самодіяльного драматичного театру, було призначено молодого режисера Тетяну Мельник, яка і сьогодні є наставником творчої молоді.
З нагоди цієї дати на місцевому радіомовленні прозвучав виступ  бібліотекаря  філії №6 Довгань Л.І.

Новорічний Квест у " Пошуках скарбів"

      22 грудня  у бібліотеці філії №6 відбувся новорічний молодіжний навчально-пізнавальний квест "У пошуках скарбів", учасниками якого стали учні УНВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів №10-медична гімназія"

   Упродовж години дві команди-учасниці виконували різноманітні цікаві інтелектуальні завдання,на теренах школи так і за її межами , мандруючи маршрутами учасники квесту   дізналися багато корисного та нового для себе. І так, крок за кроком, проходячи станції квесту, відповідаючи на запитання вікторин, дійшли до фіналу, де останньою  зупинкою  була бібліотека, виконавши всі завдання вони наблизились до скарбу.   За словами учасників, подібний захід став для них не лише чудовою пригодою, але й стимулом отримувати більше нових знань.

ІНТЕРНЕТ -ХВИЛИНКА " УКРАЇНА В ІНТЕРНЕТІ"( До дня інтернету в Україні)

   Останнім часом інтернет все частіше входить в наше життя. Не тільки молодь,і люди середнього віку,а й пенсіонери стають все більш інтернет- активними.

Історія українського сегменту Інтернет починається 19-го грудня 1990 року, коли Юрій Янковський (Yuri Yankovski) з Міжгалузевого Наукового Центру Технології Програмування «Технософт» (м. Київ, керівник Ігор Вельбицький) під'єднався до світової мережі Інтернет. 

Активно зростає  частка тих хто виходить в інтернет з мобільних пристроїв.Із зростанням популярності Інтернету стали проявлятись і негативні сторони його застосування. Зокрема, дехто настільки захоплюється віртуальним простором, що проводить за комп'ютером до 18 годин на добу. Таку залежність багато хто порівнює з тютюнопалінням чи наркоманією. Визначення інтернет-залежності звучить так: «Це наполегливе бажання вийти в Інтернет, перебуваючи off-line, і нездатність вийти з Інтернету, знаходячись on-line». Згідно з даними різноманітних досліджень, сьогодні інтернет-залежними є близько 10 % користувачів у всьому світі. Фахівці вже розробили методики позбавлення від цієї залежності.

Чорнобильська трагедія(30 років потому)

   Проходять роки після аварії на ЧАЕС А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

   В ЧИТАЛЬНІЙ ЗАЛІ БІБЛІОТЕКИ філії №6 ДІЄ КНИЖКОВА ВИСТАВКА-СПОМИН «Стежками Чорнобильського лиха», ПРИСВЯЧЕНА ДНЮ ВШАНУВАННЯ ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС.

   Чорнобильська трагедія - безмірне горе всього українського народу, яке не можна залишити в минулому, воно й сьогодні поряд з нами. На виставці представлені книги, документальні фотоматеріали що розповідають про страшні квітневі дні далекого 86-го року, про перших, хто вступив у бій з невидимим ворогом, про учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про їх мужність та відвагу, самопожертву і героїзм, який вони проявили заради майбутнього своїх рідних, всієї неньки України.

5 -11 грудня тиждень права

    Права людини як броня — вони захищають нас; вони як правила — говорять нам, як себе поводити; і вони як арбітри — ми можемо до них звертатися. Вони абстрактні — як емоції, і як емоції вони належать всім й існують, що б навколо не відбувалося.Вони подібні до природи, тому що їх можна зневажити; та до духу, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу, і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо розходитися в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.

Ідея того, що люди володіють невід’ємними правами, корениться в багатьох культурах і стародавніх традиціях. Численні приклади шанованих правителів і найважливіших збірників законів з історії людства показують нам, що цінності, втілені в правах людини, не є ні «західним винаходом», ні винаходом ХХ століття. Вони є реакцією на всесвітні потреби людей і на пошук справедливості. Усі суспільства мають свої ідеали і системи забезпечення справедливості, чи в усних чи в письмових традиціях, хоча не всі ці традиції збереглися.

    Учення Конфуція (500 ст. д.н.е.) містить, як центральну тему, концепцію дітей або співчуття та любові до інших. Конфуцій казав: «Того, чого собі не бажаєте, не робіть іншим». Доктор Пенг-чун Чанг, китайський експерт по конфуціанству, який відіграв активну роль в укладанні Загальної декларації прав людини, вірив, що конфуціанство заклало підґрунтя для ідей щодо прав людини.

     Кожного разу, коли вмирає справедливість, це немов би так, як би її ніколи не існувало.Визнання прав людини означає визнання права кожного заявити: я володію цими правами, що б ви не говорили і не робили, тому що я, точно так само як і ви, людина.

В бібліотеції філії №6 було проведено ряд заходів:

1. Урок права" Проблеми молодіжної злочинності."

2.Книжкова виставка" Правові проблеми ,що нас турбують."

3.Інформаційна хвилина"Права людини в суспільстві."

4.Година спілкування" Наркоманія,СНІД-злочинність і правопорушення"(До Всесвітнього Дня боротьби зі Снідом)."

Міжнародний день інвалідів

    Безумовно, цей день неможливо назвати святковим, однак він підкреслює необхідність досягнення повного забезпечення рівних прав інвалідів та їх участі в житті суспільства.

Держава намагається зараз більше робити для інвалідів, але становище цих людей в нашій країні все ще залишається досить важким. В наших містах відсутні відповідні умови для їх повноцінного життя. Далеко не у всіх громадських місцях є пандуси для інвалідних візків, спеціально обладнані туалети і т.п. Тому інвалідів і не часто можна побачити на вулицях наших міст. В основному вони проводять час у приміщенні. Крім того, потрібно ще відзначити і такий важливий факт, як неприйняття нашим товариством інвалідів. Наші люди, на жаль, ще не зовсім навчилися бути толерантними до тих, хто від них відрізняється.

Міжнародний день інвалідів – це день підведення підсумків зробленого для цієї категорії громадян, аналізу фактичного положення людей з особистими потребами в суспільстві та визначення планів по покращенню їх життєвого рівня. 

До цієї важливої дати Л.І. Довгань підготувала виступ, який прозвучав на місцевому радіомовленні під назвою "Повір у себе".

Голодомор 1932-1933 р

   Голодомор… У цьому страшному слові криється найглибша рана українського народу, трагедія величезного масштабу, яку у всьому світі визнано геноцидом.

Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу. Голодомор 1932 – 1933 р.р – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчували. Архівні джерела (опубліковані і ті, що зберігаються в архівах України, Росії і деяких європейських країн) – мають незаперечні докази штучного походження голоду в Україні.

Основними причинами голоду були: суцільна колективізація селянських господарств, антилюдяна і фіскальна політика пограбування чи розкуркулювання українських селян, тотальні хлібозаготівлі за принципом продрозкладки із використанням репресивних засобів, свідоме та тривале позбавлення селян продовольчих засобів до існування, масові репресії проти дорослого чоловічого населення українського села. Мораль, традиції, талант народу, його віра і надії – все це було відкинуто новою реальністю як непотріб, пережиток. Страшне попелище лежало там, де ще недавно цвів сад духовного життя українського народу.

Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті що потрапили, не всі збереглися. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі, щоб це більше ніколи не повторилося.

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932 - 33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

В бібліотеці філії №6 була  організована книжкова виставка «Мертві не простять живі не забудуть», а також по місцевому радіомовленню прозвучала радіопередача , яку підготувала і провела бібліотекар Довгань Л.І. 
     Багато літ пройшло. Здавалось би можна й забути, але в серці кожного з нас живе і буде жити пам’ять про найкривавішу трагедію людства – голодомор. Книжкова виставка ще раз закликає кожного згадати ті трагічні для України 1932-1933 роки та помолитися за кожну безневинно загублену душу.

16 листопада -Міжнародний день толерантності

    16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості. У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя».

    Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

  Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

  В бібліотеці філії №6 була проведена пізнавальна бесіда на тему" Що таке толерантність?". 

9 листопада - День української писемності та мови

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

  Із святом вас шанувальники рідного слова! Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

  Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

    Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

"Цілюща криниця душі -рідна мова" - під таким девізом у бібліотеці філії №6 пройшов інформаційний захід до дня української писемності та мови .Фіналом заходу став флешмоб, під час якого учні школи №10 закликали «Мова це наше багатство» та акцентували увагу на тому, що у наш час знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості.Нинішній час ми вже не називаємо відродженням, ми перейшли цей рубіж, нині ми знаходимося в стані розвитку. Тож розвиваймося самі, розвиваймо та вдосконалюймо наше найбільше багатство — нашу мову.  

« Поезія - це завжди неповторність"

    Поетичне слово - це слово істини, добра, краси, віри, надії, любові - золотий ключик до сердець шанувальників віршів.

 Бути поетом - це не професія, не хобі, навіть не бажання - це поклик серця. 

31 жовтня гостею бібліотеки філії №6 була молода,талановита поетеса Анастасія Яніна. Анастасія Яніна- автор збірки поезій "Янгол Я" (2015 р.), волонтер уманського Центру "До Перемоги!". Друкувалася в газеті "Шевченків край) (м. Звенигородка), збірці уманських авторів "Постріли слів", літературному альманасі "Листи до Миколая" (м. Хмельницький), журналі "Чорнильна хвиля", літературному часописі "Боговиця" та ін. Поетеса з радістю  читала свої вірші і відповідала на питання, які виникали у читачів. Юні шанувальники (Вржеш Анна, Ковбасюк Марина) учні 11 класу  УНВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів №10-медичної гімназії" творчості поетеси рідного краю декламували вірші Анастасії Яніної.  Приємні хвилини насолоди музикою подарував - гітарист Олександр Денисенко. Зустріч вийшла щирою, теплою, спілкування – живе, цікаве та відверте.