"Мій край - моя історія жива"

 День Державного Прапора України — державне свято України, присвячене одному з її державних символів — Прапора України. Відзначається щорічно 23 серпня.

  Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.

  23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком. До цієї події і прив'язано Указ Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004, написано відповідну картину на стіні ВРУ, а цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом у музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність. Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 року— після триразового голосування і погрози Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, — синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

 Справжній український прапор започаткований Михайлом Грушевським в УНР.

 За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно установлений і використовували обидва варіанти — і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак в кінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною

  Прапор - це державний символ, він є в кожної держави, це для всіх ознака сили, це для всіх - ознака слави. Синьо - жовтий прапор це - синє небо, жовте жито. 

 Прапор свій здіймаєм, він святиня, знають діти. Прапор свій здіймаємо гордо, ми з ним дужі і єдині, ми навіки вже є народом, українським в Україні.

"Свято виміряється поколінням."

24 серпня 1991 року сталася важлива подія — Украї­на проголосила про свою державну незалежність.

  До 1991 року Україна ніколи не мала державності як такої. Українські землі входили до складу кількох держав, серед яких були Польща, Австро-Угорщина, Росія. Важко навіть уявити, яких зусиль було докладено українцями, аби досягти жаданої мети — незалежності. Цілі ріки крові про­лилися, цілі моря сліз виточили очі. Тих, хто боровся за дер­жавність України, справедливо вважають національними героями. Аж ось настав серпень 1991 року. Розпався Ра­дянський Союз, і перед керівництвом колишніх радянських республік постало питання: що робити далі? “Бути незалеж­ними!” — відповів український народ, і стало так.

  За більш ніж десять років незалежності ми зрозуміли, що державотворення — то не суцільне святкування, а на­самперед великий труд. Кожен громадянин має усвідомити, що його власний внесок у скарбницю незалежності може стати вирішальним.

  Сьогоднішній день Незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.

  Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея.

 Процес зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.

Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

Великого у звершеннях, Богдана Хмельницького, грізного вояка,  Івана Сірка. Мудрого, і відданого ідеї незалежності української Івана Мазепу. Творця першої української Конституції Пилипа Орлика.

Героїв народних повстань Івана Гонту, Максима Залізняка, легендарних Устима Кармелюка і Олексу Довбуша.

 У дні найстрашнішої політичної та духовної руйнації, коли народові нащадки “На віки вічні!” відмовили у праві бути самим собою, прийшов у світ великий Кобзар з новим заповітом, з новою поезією, яка зміцнила підвалини української духовності.

   У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю і демократію, за Україну такі велети духу як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка.

  Серед видатних діячів новітньої історії, історії кривавих, але і героїчних змагань за вільну і незалежну Україну віддамо шану Михайлові Грушевському та його сподвижникам , котрі привели Україну до поетапного проголошення чотирьох Універсалів.

  Ось яких велетів духу народила наша земля, ось які люди торували державницький шлях до незалежності України, до сьогоднішнього дня.

 Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду.

 Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири , життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

  За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – 123 країни визнали нас, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

  Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір.

  Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної . У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

   Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного характеру.

  В бібліотеці - філії №6  до 24-річниці  від дня прийняття Акту проголошення незалежності України була підготовлена виставка - експозиція “Свято виміряється поколінням".

Міні інформація "Від Декларації - до Державності." До 25 річчя проголошення декларації про державний суверенітет України.

Декларація про державний суверенітет України.

16 липня 1990р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги – Декларацію про державний суверенітет України. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах.

  Ключові слова декларації  «суверенітет», «державний», «Україна» розглядалися у 5-10 варіантах. Навіть назва держави народилася після гарячих дебатів і поіменних голосувань кількох версій від «Українська РСР» до «Української народної республіки».

 Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності.

 Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів. Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. 

Історичне значення Декларації про державний суверенітет Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тім, що вона визначила основні напрямки внутрішньої й зовнішньої політики, економічного розвитку й державного будівництва. Цей документ являє собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладені міжнародних угод. В основі Декларації лежать демократичні традиції українського народу, які розвивалися протягом  століть.

Історична довідка

Смолич Юрій Корнійович

(07.07.1900 – 28.08.1976)

письменник, актор, театральний критик.

Юрій Корнійович Смолич народився 7 липня 1900 року у м. Умані в родині вчителя Уманської чоловічої гімназії Корнелія Івановича Смолича. Маленьким хлопчиком не раз із батьками бував у Софіївці. Дитячі враження від уманського диво-саду назавжди лишилися в пам’яті і пізніше вилилися на папір у автобіографічній повісті «Дитинство».

Майбутній письменник навчався в кількох провінційних гімназіях, потім вступив до Київського комерційного інституту. 1918 року він залишає навчання і стає санітаром «Добровільного загону по боротьбі з висипним тифом», пізніше працює помічником лікаря. Згодом стає професійним актором. Працював інспектором театрів Головполітосвіти наркомпросу УРСР, театральним критиком і редактором журналу «Сільський театр» (1926 – 1929). У післявоєнний час Ю. Смолич працював заступником, а потім головою правління СПУ, очолював Українське товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном («Україна»), обирався депутатом до Верховної Ради УРСР.

Влітку 1949 року Юрій Корнійович відвідав рідну Умань.

Численною і розмаїтою є творча спадщина Ю. Смолича – романи, повісті, оповідання, унікальні спогади. Письменник проявив себе в різних жанрах – від епопей, фантастичних і пригодницьких оповідей до біографічних переказів. Багато написав і для театру.

Друкувався з 1917 року, як театральний критик — з 1923-го, як прозаїк — з 1924-го. Член літературних організацій Спілка пролетарських письменників "Гарт" (1923–1925),ВАПЛІТЕ (1926–1927), «Техно-мистецька група „А“» (1928–1929), СПРУ/СПУ (1934–1976), СП СРСР (1935–1976). Перша збірка оповідань «Кінець міста за базаром» вийшла 1924 р., відтак з'явилися збірки «Неділі і понеділки» (1927), «Мова мовчання (Кримінальна новела)» (1929), «П'ять оповідань» (1930), «Його біографія» (1934), «Загибель інтервенції. Оповідання про боротьбу з німецькою інтервенцією» (1941), «Народ воює. Оповідання про боротьбу з німецькими інтервентами» (1941), «Новели» (1942), «Без права на смерть» (1943), «Битва» (1943), «Бої за фронтом» (1943), «Мирні люди» (1943), «Как Сабит Мухтар и Айша помогают фронту» (1944), «День починається рано» (1950), «Цвіт яблуні» (1951), «Мужська розмова» (1953). 

  Твори

Твори Смолича виходили кількатомними зібраннями:

• Збірка творів у 4 т. — Х., 1930.
• Твори: У 6 т. — К., 1958—1959.
• Твори: У 6 т. — К., 1971—1973.
• Твори: У 8 т. — К., 1986.

Був нагороджений численними державними нагородами. Помер письменник 26 серпня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

7 липня - день Івана Купала.

"Ця чарівна Купальна ніч!"

Івана Купала, Купайла — традиційне українське свято, яке відзначали вночі перед Івановим днем (24 червня за старим стилем). Зараз також його прив'язують до сонцевороту. У зв'язку із введенням григоріанського календаря у 01.03.1918 церковне свято Різдво Івана Предтечі припадає на 7 липня. Свято отримало свою назву від імені християнського святого Івана. Квінтесенцією свята є очищення з допомогою вогню і води, найдавніша форма магічних  дій. Одне із чотирьох головних свят сонячного календаря. Ймовірно, свято було встановлено в часи, коли сонцестояння випадало на 24 червня. Святкували Купала здавна по всій Україні, щоправда з певними відмінностями по регіонах. За радянського панування частина притаманних святу регіональних звичаїв відмерла. Подібні звичаї існують в багатьох народів, особливо індоєвропейських: чехів, німців, австрійців, сербів, болгар,поляків, англійців, білорусів та росіян. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де 19-24 червня проводиться фестиваль «Вогнища Сан Хуана» та в Бразилії — «Феста Юніна» 13-29 червня.

  Ніч з 6 на 7 липня - одна з найзагадковіших в році. У той момент, коли 6 липня згущаються сутінки, вступає у свої права купальна ніч, під час якої можуть трапитися всякі чудеса! Три головних символи Івана Купала - це вогонь, вода і трави. У цю ніч вони набувають особливої ​​магічну силу і здатні не тільки очистити душу людини від гріхів, але і зцілити і омолодити його тіло. Може бути, і ви хочете спробувати на собі всю міць древніх обрядів і ритуалів Івана Купали? Що ж, для їх проведення вам не знадобиться відправлятися за тридев'ять земель або опановувати мистецтво справжніх магів і чаклунів.

  Головні атрибути свята — це Купало й Марена (Марена, Мара, Марина). Згідно із слов'янським міфом, зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Але в народі, зокрема, вважали її старшою русалкою. Хлопці роблять опудало-Марену, збирають хмиз для вогнища, готують» деревце»-гілку вишні, верби. Дівчата прикрашають його  стрічками, польовими квітами, запаленими свічками. Потім плетуть віночки з квітів, злаків, співаючи купальські пісні. В цей день дівчата носили часник за поясом від нечистої сили. У ніч з 6 на 7 липня господарі в селі не спали, бо лихі сили могли зіпсувати корову чи коня, оселитися в хаті. У стайні й на пасіці накидали полину, осикових гілок від нечисті. Господар клав лезом до гори сокиру у воротах, не забувши провести риску крейдою.А від відьми захищалися підкурюванням зілля.

 Увечері, перед заходом сонця, уся молодь села збиралася біля річок і озер. Запалювали вогнище, влаштовували ігри, розваги, танці, співи.. Вогонь відлякував нечисту силу. Коли полум'я трохи пригасало, через нього стрибали, очищаючись від зурочень, хвороб. Вогонь та вода-обов'язкові атрибути цього свята. А головними персонажами були Купала і Марена, які уособлювали чоловіче сонячне та жіноче водяне божество. Цієї чарівної ночі рівно опівночі розпускається вогненна квітка папороті.Найсміливіші йшли в ліс шукати. З'являється вона раз на рік, саме в ніч на Івана Купала, рівно опівночі. Цвіте декілька хвилин. Хто встигне її зірвати, стане заможним. Зможе лікувати людей, передбачати їх долі. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний скарб. Старі люди кажуть, що зірвати цю квітку майже неможливо — таке нетривале її життя, але якщо вже це вдасться, то слід підкинути її в повітря — вона впаде прямо на те місце, де закопаний скарб. Можливо, ця легенда виникла тому, що ніхто ніколи не бачив квітку папороті, а це зумовило наділення рослини загадковими властивостями.

Але щасливим не стане, бо квітка ця не від Бога…Пам'ятаєте, як опікувалася відьма з твору «Вечір проти Івана Купала»  М. Гоголя головним персонажем- Петром?

-Кидай!-сказала вона, віддаючи йому квітку папороті. Петро підкинув, і-що за диво?-квітка не впала одразу, а довго сяяла вогненною кулькою серед темряви і плавала над землею»… Хто знайде цю квітку, побачить скарби під землею, почне розуміти мову звірів і птахів. Хлопцю квітка папороті допоможе причарувати найкращу дівчину, зібрати найбільший урожай і не боятися нечисті. Але підтримка буде йому від темних сил.

  Отже, наші пращури, після заходу сонця, кидали в річки та озера освячені трави та квіти, і купалися оголеними. А потім збиралися біля багаття - Купальця і починалося буйне й веселе свято, дівочі ворожіння.Після втоплення Марени (інколи топили Купала) дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони дістають свічки, запалюють їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою й співають.

   «Гей, на Івана,гей, на Купала,

     Красна дівчина долі шукала.

    Квітки збирала, віночок вила,

    Долі водою його пустила».

 Загадуючи бажання, дівчина  опускала вінок на воду. Якщо він упливав-вона вийде заміж у цьому році, а приставав до берега-ні.

  Це ворожіння: хто з парубків витягне вінок із води — той суджений. Якщо вінок не діставався нікому, а просто прибивався водою до берега, значить, рано ще цій дівчині про заміжжя думати. Але хлопці теж хитрі: вони чудово знають, що цієї ночі дівчата на судженого ворожитимуть, а тому часто підстерігають кожен свій вінок, щоб власноруч «провістити долю» коханій. Найбільш завзяті закохані парубки навіть готували заздалегідь човни, щоб у разі потреби потрібний вінок наздоганяти. А вже наступного дня найприємніше — це похвалитися перед коханою здобутим вінком.

 Ще один ритуал на Івана Купала - справжня банька з віниками з цілющих трав, зібраних напередодні ввечері. Такі віники називають Іванівського і мають вони просто чудодійні лікувальні властивості. Партеся з таким віником весь рік - і проблем зі здоров'ям не буде. Та й просто повісьте вінок із засушених купальських трав у себе в квартирі. Щастя від вас ніколи не відвернеться!

 Існує повір'я, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з «іванівською» росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу

   Ранок народження літнього сонця-Купала- переходив у день літнього сонцестояння. Це ще й день християнського святого Хрестителя Іоанна.

  Не забудьте вмитися вранішньою росою. До сходу сонця, на Івана Купала, вона надзвичайно цілюща. Можна й покачатися по росі, щоб увесь рік не хворіти.

Від цього дня можна вже купатися в річках і озерах, вода вже достатньо прогрілася.

   Це свято — одне з найулюбленіших свят молоді. За народними уявленнями, цього дня сонце має особливу життєдайну силу, а після сходу сонця вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді викупалося. Тому вважається, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалом або рано-вранці в річці або навіть у росі — це додає здоров'я та краси. Ця вода, на переконання знахарів, лікує, змиває біль, невдачі, непорозуміння — весь негатив, який накопичився в людській душі. Свято припадає на найкоротшу ніч протягом року — з 6 на 7 липня.

"Своя хата - своя правда."

 Конституція України — основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам'ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято — День Конституції України.

 Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

  Дана конституція діє і сьогодні.

Конституція(лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

  За історичними мірками наш Основний Закон — зовсім молодий документ, але корені його глибокі, як глибокими є корені української нації. Перебуваючи у складі СРСР Україна послідовно мала чотири конституції, прийняті в 1919, 1929, 1937 та 1978 роках. Свою нову Конституцію наша країна приймала пізніше інших республік колишнього СРСР, маючи можливість врахувати їхній досвід конституційного творення.

 28 червня 1996 року після завершального редагування тексту Верховна Рада остаточно прийняла Конституцію України, а 12 липня її урочисто підписали Президент України і Голова Верховної Ради України. Основний Закон нашої держави, гарантуючи громадянам загальновизнані права та свободи, закріпив ідеали справедливості та рівності, які сповідують усі цивілізовані країни світу.

 Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.                                                  

 В рамках святкування Дня Конституції України в Уманській міській бібліотеці - філії №6 презентовано книжкову виставку «Жити в Україні - вірити в неї», і  бесіда "Своя хата - своя правда".
 Мета виставки: ознайомити користувачів з книгами фонду бібліотеки по даній темі, розповісти про історію створення Конституції України, основні її засади,  виховувати почуття патріотизму до своєї країни.
  На виставці представлені книги з фонду бібліотеки, які відображають найважливіші історичні моменти конституційного процесу на складному і довгому шляху державотворення України.

Твоє книжкове - літо.

КНИГА – ВАЖЛИВИЙ ПРЕДМЕТ, НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ ТА ІНТЕЛЕКТУ.

  Ось і прийшла довгоочікувана пора відпочинку для дітей - літні канікули. Запитавши старшокласників, що треба, щоб гарно провести літні канікули, з вуст сучасних дітей відповідь почули однозначну: інтернет, дискотеки, веселощі, друзі, пригоди, море нових вражень…

  Та щоб літо було кориснішим, радимо старшокласникам завітати до Уманської міської бібліотеки - філії №6 для дорослих, переглянути літературні виставки, журнали, та в решті-решт взяти в руки книгу і почитати її вдома. Відкрийте книгу і разом з героями книг ви розгадаєте страшну таємницю, знайдете скарб, відшукаєте загублений острів, зустрінете перше кохання, відвідаєте не тільки старовинні загадкові міста, а й далекі планети. А щоб зовсім не забути про школу – у бібліотеці для вас виставки на яких представлено літературу по шкільній програмі, українських та зарубіжних класиків. Та де ж узяти таке різноманіття книжок на всі смаки? А відповідь на це питання однозначна: завітайте до  абонементу бібліотеки - філії №6 для дорослих. Адже улюблений всіма нами інтернет, ні в якому разі не може замінити задоволення погортати сторінки «живої» книги.

  Літо – це пора відкритих дверей до бібліотеки! Не забувайте самовдосконалюватися і пам’ятайте, книга – важливий предмет, необхідний для розвитку духовності та інтелекту.

  Для справжніх цінителів книг бібліотекарями підготовлено книжкову виставку, розраховану спеціально на літній сезон – «Твоє книжкове літо». Приходьте, читайте, насолоджуйтесь корисним відпочинком!

   Книжкова виставка  «Твоє книжкове літо»,яку презентували в   бібліотеці-філії №6  пропонує добірку кращих книг для літнього читання, в якій знайдеться багато цікавого як для туристів, так і для тих, хто залишається на канікулах вдома.

  Літо час, коли читачі можуть прочитати, будь що, коли, і як їм заманеться, читання може відбуватися в різних форматах, від книг до журналів .

  Розділи виставки познайомлять наших користувачів з літньою  порою, а   дбайливі батьки, які активно приймають участь у вихованні своїх дітей, знайдуть і для себе потрібні видання. 

Завітайте до бібліотеки та 
проведіть літо з книгою!!! 

Не ламай життя - зламай цигарку!

 Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням — встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я, відзначається 31 травня кожного року. В цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

 Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність та хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирає понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 року ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. У Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйона людей на рік.

  13 березня 2012 року в Україні було остаточно схвалено закон про повну заборону реклами сигарет. Заборона стосується не тільки реклами, а й будь яких способів стимулювання продажів тютюнових виробів. Закон вступив в силу 17 вересня 2012 року.

З 4 жовтня 2012 року на упаковках сигарет в Україні розпочали друкувати фотоілюстрації із попередженням про хвороби, які можуть бути викликані тютюнопалінням.

В Україні палить близько 11, 5 млн жителів, з них — 9,1 млн чоловіків та 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні — 60% і 11,2%, відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років — є постійними курцями. Більш, як половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

Сигарета, про її шкоду і наслідки для організму нам відомо чимало. Проте не вистачає трішки волі, а деяким і більше, щоб сказати остаточне і безповоротне "ні". Отже, після цих фактів курити вам вже точно не захочеться! 

Шкода куріння    

Куріння - це не нешкідливе заняття, яке можна легко кинути. Це справжня наркоманія, і особливо небезпечна тому, що багато хто не приймає її всерйоз. 
 Куріння - одна з найбільш поширених звичок, які завдають шкоди здоров'ю людини і цілого суспільства. У процес паління залучені практично всі верстви населення, в тому числі жінки та підлітки. Це соціальна проблема суспільства, як для його кращий, так і не палить частини. Для першої частини проблемою є кинути палити, для другої - не «заразитися» звичкою курити, уникнути впливу кращого суспільства і зберегти своє здоров'я. 
Куріння призводить до змін внутрішніх органів, найчастіше ураження зачіпає серцево-судинну систему, органи дихання, шлунково-кишковий тракт. До негативних наслідків куріння також відносять неприємний смак у роті вранці, жовті зуби, неприємний запах з рота й від волосся. Куріння є частою причиною пожеж, а недопалки сильно забруднюють приміщення і вулиці. За даними досліджень, паління підсилює алкогольне сп'яніння в півтора-два рази. 
 Якщо людина викурює в день 1-9 сигарет, то в середньому він скорочує своє життя на 4,6 року в порівнянні з некурящими людьми, якщо курити 10-19 сигарет, то життя скоротиться на 5,5 років, якщо викурювати 20-39 сигарет - на 6,2 року. 
 Багато і довго палять люди в 10 разів частіше хворіють на виразку шлунка, в 12 - інфарктом міокарда, в 13 разів - стенокардією і в 30 разів раком легенів. 

Що містить дим цигарок?

Дим   цигарок містить смоли, до складу  яких входить понад 4000 хімічних елементів. Відомо, що 43 з них викликають онкозахворювання. Серед них: ціанід,  бензол, метоловий спирт, ацетил. У цигарковому димі також міститься оксиди азоту і вуглецю – отруйні гази. Головним елементом цього диму є нікотин – речовина, яка викликає у людини сильну  наркотичну залежність.

Способи лікування нікотинової залежності .

Куріння - це найчастіше слабкість волі, і якщо не вистачає сил зупинитися самому, зверніться до лікарів. 

Багато курців вважають, що раз вони прийшли лікуватися, то цього вже достатньо. Нічого подібного. Бажання повністю і назавжди покінчити з курінням - це неодмінна умова для позбавлення від тютюнової залежності. Крім того, успіх лікування залежить від сили волі пацієнта. Тютюнова залежність - це болючий процес, що вимагає тривалого лікування, спостереження за ним, попередження рецидивів.  

Це дуже важке випробування, але курець повинен знати про шкідливий вплив тютюну на своє здоров'я і на здоров'я оточуючих, твердо вірити лікуючого лікаря, і йому неодмінно повинні допомагати навколишні на роботі і вдома. На сьогодні в світі налічується до 120 способів лікування тютюнової залежності (практично постійно застосовується близько 40). Але жоден з них не є універсальним, кожен має свої переваги і недоліки, кожен має свою "аудиторію". Досвід показує, що ізольоване застосування будь-якого методу лікування - медикаментозного,голкорефлексотерапії, вітамінів, біоенергетики, лазероакупунктури та ін - без психотерапії має недостатній і короткочасний ефект. Пояснюється це тим, що емоційна прив'язаність людини до сигарети буває настільки сильна, що відмова від куріння часом рівнозначний розставання з близьким другом. Тут роль психотерапевта полягає в тому, щоб поступово "разідеалізіровать" сигарету, дати час на те, щоб звикнути до цієї "трагічної" думкою про швидке прощанні з "другом".

Для багатьох сигарета - це спосіб спілкування.Під час перекурів люди знайомляться, спілкуються. Тому, щоб людина не відчувала себе самотньою, непогано себе зарекомендувала практика групової психотерапії. Зазвичай за 2 - 3 тижні відбувається спад психічної напруги, йде переоцінка майбутнього життя без сигарети.Сьогодні ми знаємо про існування успішних і затрато-ефективних методів лікування. Засоби заміщення нікотину, такі як нікотинова жувальна гумка, пластир, назальний спрей (аерозоль для носа) та інгалятори, а також не-нікотинові засоби, такі як бупропіон, можуть подвоїти шанси людей добитися успіху. Вони повинні стати більш широко доступні, а їхня вартість також повинна знижуватися, щоб курці в усіх країнах могли собі дозволити придбати їх.

В бібліотеці - філії №6, відбулася бесіда з учнями школи №10, присвячена Всесвітній боротьбі з курінням та книжкова виставка "Не ламай життя - зламай цигарку,"а також проведена акція "Дорога в країну здоров'я."