1 червня - Міжнародний день захисту дітей

   Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – «International Day for Protection of Children» ‒ прекрасне свято радості та надії. 
   Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. 

З історії Дня захисту дітей

  Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят. За однією із версій, у 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе (Фестиваль човнів-драконів), яке якраз припала на 1-ше червня. Завдяки щасливому випадку цей день збігся із часом проведення «дитячої» конференції в Женеві.

Офіційне затвердження 

    Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році. 
ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй 

діяльності.

Символ Міжнародного дня захисту дітей

У Міжнародного дня дітей є свій офіційний символ – прапор. На зеленому полотні, який символізує зростання та гармонію, навколо знаку Землі розміщені фігурки ‒ червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений в центрі, ‒ це символ нашого загального дому.

Відзначення свята в Україні 

  В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.

  Проте сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави.

  Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

   До дня захисту дітей в бібліотеку-філію №6 завітали вихованці Дошкільного навчального закладу ясла-садок комбінованого типу №23 "Вітамінка". Діти дізналися багато цікавого: де живуть книги, як їх лікувати, хто такий бібліотекар. Бібліотекар Лідія Іванівна Довгань розказала маленьким гостям про їхні права. Діти також ознайомилися з дитячими творами Івана Франка, І. Світличного, П. Воронька, Є. Гауфа, братів Грім, прослухали повчальне оповідання Остапа Вишні "Любіть книгу", та відгадували загадки.
    В нашій бібліотеці проводяться постійно оглядові екскурсії-ознайомлення. Бібліотекарі розповідають про те, які книги є в бібліотеці і як знайти саме потрібну інформацію.

21 травня День Європи

Заочна подорож: "Історичними місцями країн Європи"

  День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, який ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

   Україна — найбільша європей­ська країна, яка заявила про своє бажання увійти до європейського співтовариства. Європейська інтеграція України та її ефективна модернізація залишаються визначальними державними пріоритетами на сьогоднішній день. Тому важливо, щоб учні більше дізнавались про європейські країни, рівень їхнього розвитку та місце в світі. Школярі – найбільш зацікавлена цільова аудиторія. У пошуках «за» чи «проти» європейської інтеграції вони цікавляться Європою і Європейським Союзом та із задоволенням користуються будь-якою нагодою для демонстрації свого бачення. А отже, навчальні заклади є дуже цінними ресурсами в організації та проведенні святкування Дня Європи.

Найцікавіші міста Європи

  Те, що раніше було недоступним, тепер може отримати майже кожен - проте летіти кудись, стрімголов, не варто, краще всього почитати нашу інформацію про найцікавіші міста Європи, і вже потім планувати свою подорож.
 Отже, що ж нам рекомендують мандрівники-професіонали?

Цюріх, Швейцарія

 Це практично ідеальне місце для тих, кому до душі поєднання атмосфери невеликого затишного міста і природи. Кількість населення в місті - всього біля 400 тисяч (376 тисяч за даними 2007 року), і на цих самих 400 тисяч жителів доводиться більше 2000 барів, ресторанів, кафе і інших місць громадського харчування.
 З деяких точок міста відкривається просто-таки шикарний вид на Альпи, до яких всього 30 кілометрів, і у щасливого мандрівника є можливість помилуватися також Цюріхським озером.
  До речі, в Цюріху найбільш низькі податки у всій країні, і немає податку на спадкоємство. Звичайно, для туриста це особливого значення не має, але раптом хтось захоче поселитися там назавжди?

Відень, Австрія

 Відень - одночасно і культурний і політичний і економічний центр Австрії, не кажучи вже про те, що це столиця даної країни. У Відні прекрасна архітектура, привітні жителі, непогані готелі і взагалі розвинена туристична інфраструктура. У Відні можна здобути прекрасну освіту, яка вважається однією з кращих не тільки в Європі, але і у всьому світі.

Женева, Швейцарія

 Близько 50 відсотків населення Женеви мають закордонний паспорт - все це тому, що в Женеві знаходяться штаб-квартири багатьох великих компаній, політичних організацій, центральні офіси банків. Загалом, якщо колись з'явиться всесвітній уряд, то столиця його буде в Женеві.

Дюссельдорф, Німеччина

 Це німецьке місто має розвинену інфраструктуру і відмінну міжнародну транспортну систему. Місто є шоппінговим центром для всієї Німеччини, не кажучи вже про те, що тут дуже часто проводяться покази мод, з'являються нові напрями в мистецтві. У Дюсельдорфі знаходяться штаб-квартири деяких великих міжнародних і державних компаній, внаслідок чого місто просто багате.

Мюнхен, Німеччина

  Населення Мюнхена - 1,3 мільйони людей, завдяки чому він входить в список 10 найбільших міст Європи. Він відомий не тільки своїм щорічним пивним фестивалем, але і тим, що тут знаходиться велика кількість відомих компаній, які є лідерами в таких сферах, як інформаційні технології, біотехнології, видавнича справа.
  Правда, варто пам'ятати, що в Мюнхені досить погано з екологією - особливо це стосується повітря.

Франкфурт, Німеччина

 Це місто є фінансовою столицею Німеччини, проте головною гідністю Франкфурту є його чудова архітектура, включаючи оперу і кафедральний собор. Тут кращі у світі лікарні, магазини, багата економіка. Правда, знову варто згадати перевантаженість доріг і забрудненість повітря.

Берн, Швейцарія

 У Берні говорять переважно німецькою, так що варто взяти з собою німецького розмовника. Головна гідність міста - це те, що жити в Берні безпечно. Він займає друге місце у світі по цьому показнику, так що вночі можна ходити по його вулицях, не шарахаючись від кожної тіні.
 Можливо, в місті і не вирує нічне життя, проте медична сфера - на висоті. Деякі люди залишалися тут назавжди саме тому, що жити тут безпечно, і головне - є гідний рівень медичного обслуговування.

Копенгаген, Данія

 Жити тут досить дорого, але це справжній рай для гурманів - в Копенгагені 11 ресторанів, відмічених зіркою Michelin. Це дійсно показник, адже отримати рейтингову зірку Michelin дуже складно.
 Копенгаген славиться своїми каналами, музеями і парками. Крім того, тут найбільш обширний вибір міжнародних навчальних закладів Європи. Правда, рейтинг міста декілька знижується тим, що в Копенгагені дуже багато мотоциклістів.

Брюссель, Бельгія

 Адміністративний центр Євросоюзу є одним з найцікавіших місць в Європі. Тут є на що подивитися, куди піти. Якщо хочеться вчитися - в Брюсселі можна вибрати гідний навчальний заклад з широкого спектру. У Брюсселі дуже цікаво, але в той же час, тут досить забруднене повітря через розвинену транспортну систему (як наземну, так і повітряну). 

15 травня "День пам'яті жертв політичних репресій"

 Інформаційна хвилина: " У світі воскреслої правди."

     Наприкінці 1920-х рр. більшовицький режим зіткнувся з новими викликами у внутрішній та зовнішній політиці. У Кремлі склалося тверде переконання, що внутрішні негаразди у поєднанні з низкою криз у міжнародних відносинах послаблюють позиції СРСР. Тому у вищих ешелонах влади було вирішено провести кілька відкритих політичних процесів, скерованих на залякування суспільства, тобто реалізацію політики терору.
    Воєнно-комуністичний наступ 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х років, відзначався крайньою ідеологізацію в усіх сферах життя суспільства, суворим контролем за діяльністю високоінтелектуальних осіб, діячів культури та мистецтва, забороною різних релігійних течій, руйнуванням храмів, відкиданням тих напрямів суспільної, історичної, філософської думки, що виходили за рамки ідеологічних догм, переслідування інакомислячих. Значна частина української інтелігенції загинула в сталінських тюрмах і концтаборах. Вражений арештами своїх друзів, трагічно закінчує своє життя М. Хвильовий. 
     У Києві відбувся суд (13-15 грудня 1934 р.) над учасниками об'єднання українських націоналістів — організації, що начебто мала на меті повалення радянської влади шляхом терористичних актів, шкідництва та диверсій. Розглядалися справи 37 осіб, 28 з яких були засуджені до розстрілу, інші — на 8-10 років ув'язнення. Серед них — громадський діяч, журналіст із Західної України Бачинський Ю., письменник Крушельницький А.та його сини Іван і Тарас, письменники К, Буревій, Г. Косинка та інші.
     У березні 1935 р. відбувся новий процес, тепер уже у справі «боротьбистів», за яким О. Полоцький, Ю. Мазуренко, Г. Епік, О. Ковінька та інші колишні члени УКП (боротьбистів) звинувачувалися у підривній роботі проти КП(б)У, підготовці терористичного акта щодо Сталіна тощо. Усі 17 осіб, які проходили за процесом, у тому числі й М. Куліш, який ніколи не належав до партії боротьбистів, були засуджені до позбавлення волі строком на 7-10 років. У 1937 р. більшість з них була розстріляна.
        У 1936 р. «за участь у контрреволюційній троцькістській організації» був заарештований Ю. Коцюбинський — син відомого українського письменника М. Коцюбинського, член першого українського радянського уряду. Його засудили до заслання строком на 5 років, але вже наступного року розстріляли. Усього за 1936 р. в Україні було «викрито» до 10 «троцькістських організацій».
      Усього в Україні з 1930 по 1941 рік було «розкрито» більше 100 різних «центрів», «блоків», «організацій». За сфабрикованими справами розстріляно сотні тисяч людей. Репресовано багато видатних діячів культури: письменника Остапа Вишню, режисера, засновника театру «Березіль» Леся Курбаса, засновника школи монументального мистецтва Михайла Бойчука, письменників Миколу Куліша, Олександра Досвітнього та інших, (до 500 українських письменників).                             Раніше на уроках української літератури не вивчали життя і творчість письменників, які підіймали у своїй творчості ідею національного визволення України.  Репресій зазнали 97 із 193 членів спілки письменників України, створеної у 1934 році. Серед них М.Зеров, Л.Гомін, М.Куліш та інші.                     Деякі з письменників, котрим пощастило вижити (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, П.Панч, Ю.Яновський та ін.), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму.                                                                                                            Найбільше втрат у часи сталінських репресій зазнало красне письменство. Поплатилися життям за свої погляди Микола Хвильовий, Володимир Свідзинський, Валер'ян Підмогильний, Микола Куліш, Микола Зеров, відбули страшну каторгу Остап Вишня, Володимир Гжицький, змушені були йти на поступки тоталітаризму Павло Тичина, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Петро Панч та ін.                                                                                                                                                 "Розстріляне відродження" - це літературно-мистецьке покоління 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом. Українська творча інтелігенція 20-х рр. вперше за останні 300 років зробила героїчну спробу підвестися з колін, випростатися і гідно явити перед світом свою культуру. Роздратована стійкістю опору, Москва пустила в хід найганебніші засоби. "Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання і ми його виконаємо: кого не поставимо - перестріляємо", - так сформулював завдання комуністичної партії один із її вірних членів. Результати відомі - з 259 україн-ських письменників, які друкувалися у 1930 р., після 1938р. друкувалися тільки 36 (своєю смертю померли лише 7 письменників). За приблизними підрахунками Юрія Лавриненка, одного з небагатьох діячів українського відродження, якому вдалося виїхати на Захід (йому належить термін "розстріляне відродження"), у 30-х рр. було винищено 80% творчої інтелігенції.

9 травня - День Перемоги. Перемога одна на всіх.

  День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні або День перемоги — державне свято та вихідний день в Україні, відзначатиметься 9 травня, починаючи із 2016 року. Свято прийшло на заміну радянському святу "День Перемоги", яке відзначали в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно.

  «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону № 2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років» в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію.

 Ось і настало 9 травня 2016 рік, День Перемоги, найскладніший свято нашої історії. Самий гіркий, адже згадують всіх людей, які загинули за час Великої Вітчизняної на фронті, в концтаборах, в окупованих містах і в тилу. Самий радісний, тому що саме в цей день закінчилася одна із самих страшних і руйнівних воєн не тільки для нашої країни, але і для всього світу. Це свято відзначають вже в 71 раз. Історія 9 травня почалася в 1945 році, коли в Москві на невеликому аеродромі приземлився літак, який привіз найцінніший вантаж, який тільки можна уявити – підписану урядом Німеччини капітуляцію. З тих пір всі відзначають 9 травня як день закінчення війни. І в цьому році у всіх містах Росії, України, Білорусії та інших країн пройдуть святкові паради, концерти і привітання. 

 Практично в кожному місті організовують святкові концерти, на яких виступлять місцеві зірки і запрошені колективи. Такі ж концерти можна буде подивитися по телебаченню, адже більшість каналів планує, так чи інакше, показати свої привітання на День Перемоги.

  Але де і як ви б не відзначали це свято, згадайте тих, без кого б його не було. Вони не шкодували своїх сил, крові, а часто – і життя, щоб їхні онуки і правнуки могли спокійно жити і радіти цьому. Адже хто знає, як би все обернулося, якби у них не вийшло захистити свою землю і свій народ. Якщо у вас є діти, розкажіть їм, чому саме люди вже понад півстоліття відзначають цей день, що в ньому такого важливого, можливо, вивчіть з ними вірші на День Перемоги. Адже в той момент, коли люди забудуть історію цього гіркого і світлого свята, стане початком кінця для нашої країни.

Ми знову прийдемо до вічного вогню,

Рокам ніколи пам'яті не стерти

Про тих, хто пережив страшну війну,

І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.

Ми знову прийдемо до вічного вогню...

Із нами прийдуть і онуки й діти,

Щоб ветеранам до землі вклонитись,

Щоб вшанувати їхню сивину.

Нехай Господь дарує їм літа,

Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.

Нехай щороку зелень молода

Встеляє килимом стежки у завтра.

 Від всієї душі поздоровляємо зі святом Перемоги! Бажаємо мирного неба, ясного сонця та всього самого найкращого! Нехай завжди вас оточує мир, здоров'я та щастя!

5 травня - Міжнародний день боротьби за права інвалідів

Свята наука почути один одного.

 Свій початок історія Міжнародного дня боротьби за права інвалідів бере 5 травня 1992 року.

 У цей день люди з обмеженими можливостями з 17 країн одночасно провели перший Загальноєвропейський день боротьби за рівні права і проти дискримінації інвалідів. Цей день, поряд з Міжнародним днем інвалідів, що відзначається 3 грудня, покликаний звернути увагу людей на проблеми, пов'язані із захистом прав людей з обмеженими можливостями.

 На сьогодні в Україні приділяється велика увага до дітей з особливими освітніми потребами. Наше суспільство ступило на новий виток розвитку, де вчаться розуміти і сприймати належно людей з особливими освітніми потребами.

 Цей день можна назвати одним із способів звернути увагу суспільства на існуючу проблему.

Година спілкування "Не має вищої любові за ту, коли покладені життя за іншого."

Чорнобильський спомин: вічний біль. 30 - річниця Чорнобильській трагедії.

" Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно моєму народу болить."

  Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль- це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль, який стався 30 років тому. Не можна про це не казати, мовляв, це було давно, адже 1986 рік та його страшна дата - 26 квітня не стираються із нашої пам'яті гіркою сторінкою. Адже саме цього дня на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Саме цього дня ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому, вирвавшись, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо...Радіація...

 За днями дні, за роками летять роки, ось уже і 30-й минає...

Нехай же лихо наше проминає

і в світі не повториться.Ні! Ні!

Хай стане мир міцніший у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набрат.

Його уроків людство не забуде!!!

 26 квітня - річниця трагедії на Чорнобильській АЕС. В уманській бібліотеці - філії №6 відбулася година спілкування  з героями Чорнобильської трагедії АЕС з полковником Миколюк П.Г. і старшим лейтенантом Манчук А.П. На якій бібліотекарі і користувачі бібліотеки дізналися про ті трагічні дні. Запрошені гості поділилися спогадами про трагічні події для України і всього світу.

Екологічна бесіда "Бережіть всі люди і народи, красу матері природу."

  День довкілля – це день і нашого будинку, нашого двору і нашої вулиці. Покращання їх стану – це той реальний внесок, який нам під силу.
Цей день закликає всіх нас до збереження природних багатств. Поліпшення стану навколишнього середовища, очищення водних джерел, озеленення, поширення екологічних знань – наш загальний обов'язок.
 Лише інтеграція стратегії «зеленої» економіки в суспільно-політичну, економічну та соціальну сфери життя забезпечить збалансований розвиток держави. Завдяки тісному співробітництву органів місцевого самоврядування, громадських організацій, науки, бізнесу можливо вирішити екологічні проблеми, впровадити «чисті» ресурси та енергоефективні технології у всіх галузях економіки.

  Офіційно Всесвітнє святкування Дня довкілля почалося в 1972 році (відповідно до постанови Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй на відзначення відкриття Стокгольмської Конференції по людському довкіллю). Його задача – звернути увагу на проблеми навколишнього середовища. ООН закликає до дій – організувати очищення околиць, відмовитися від використання пластикових пакетів, посадити дерево або ще краще – організувати колективну посадку дерев.

  У цей день ми щиро вітаємо всіх працівників, причетних до благородної справи охорони навколишнього природного середовища, бажаємо успіхів і нових досягнень в цій сфері, щастя та міцного здоров'я!

11 квітня - Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів.

  Урок історичної правди: "Жахливе пекло фашистських концтаборів."

 Концентраційний табір — це місце, де за рішенням вищих органів влади або державної таємної поліції з політичних, воєнних, національних або релігійних мотивів примусово утримуються великі групи ув'язнених людей.
  Після приходу 1933 року до влади в Німеччині Адольф Гітлер проголосив програму «оздоровлення нації». Її суть полягала в знищенні політичних противників нацистів, «неповноцінних народів» (зокрема, євреїв і циган), «неповноцінних соціальних груп», окремих «фізично або психічно неповноцінних» людей. Для виконання цієї програми спочатку в самій Німеччині, а потім і в окупованих країнах створювалися концентраційні табори. В Європі налічувалося близько 30 концтаборів. 
  Найбільші з них — Дахау, Бухенвальд, Треблінка, Майданек, Освенцім, Собібор. На цих «фабриках смерті» було знищено мільйони людей з різних країн.
Бухенвальд — нацистський концтабір, який знаходився поблизу німецького міста Веймар.  
  За весь період його існування (1939-1945) тут відбували ув'язнення близько 250 000 людей — переважно євреїв та політичних в'язнів, але також радянських військовополонених, циганів та гомосексуалістів. З них понад 55 000 було вбито та закатовано, у той час як десятки тисяч людей загинули від голоду та хвороб. Влітку 1943 року у Бухенвальді утворився інтернаціональний табірний комітет, який об'єднував секції антифашистів різних національностей і готував в'язнів до повстання. 
  Інтернаціональне повстання проти гітлерівців, результатом якого стало ліквідування табору, мало місце 11 квітня 1945 року, коли американські війська вторглися на територію Бухенвальду. Саме на честь цієї події 11 квітня відзначається в Україні та колишніх республіках Радянського Союзу Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів.
   В цей день Україна разом з цілим світом вклоняється людям, які пройшли через пекло фашистських концтаборів. Усього на території нашої країни (разом із Закарпаттям та Кримом) налічувалочь близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених, серед них концтаборів — 6, в Києві — «Сирецький», «Дарницький».
   Після Другої світової війни в Бухенвальді відкрито пам'ятник жертвам нацизму. А на Нюрнберзькому процесі 1945-1946 років система гітлерівських концентраційних таборів засуджена як прояв антилюдяності.
  В бібліотеці-філії №6 відбувся урок історичної правди "Жахливе пекло фашистських констаборів", в якому взяли участь користувачі бібліотеки.

Дендропарку "Софіївка" - 220 років.

"Софіївка": парк міфів і легенд.

 Національний дендрологічний парк «Софі́ївка» — парк, науково-дослідний інститут Національної академії наук України. На сьогодні — це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч людей. Площа — 179,2 га.

  «Софіївка» є пам'яткою краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця ХVIII — першої половини XIX століть. Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів(місцевих і екзотичних).

 Парк розташований у північній частині міста Умань Черкаської області, обабіч ріки Кам'янки.

  Дендрологічний парк "Софіївка" в Умані – одне з найпопулярніших місць відпочинку в Україні. На вихідні до Умані приїжджають сотні автобусів з туристами з усіх куточків нашої країни. Численні ставки, фонтани, водоспади, скульптури, екзотичні дерева, тихі алеї… Тому, хто потрапляє сюди вперше, не віриться, що все це багатство знаходиться в українській провінції. І ще більш чарівною і романтичною здається Софіївка, коли довідаєшся історію її створення. 

   Софіївка де водоспади і шлюзи, статуї і валуни, пагорби та альтанки – все живе якимось своїм містичним життям за незримими для стороннього обивателя законам. Світла тиша її алей і гротів заколисує, змушуючи швидше відчути, ніж почути її тонкий мелодійний голос, який шепоче думки про нездійснене і заповітне… Може бути саме цьому стільки кутків виконання бажань таїть в собі Софіївки простір.

   Вийди сухим з води і твої бажання здійсняться – так говорить одна з легенд, пов’язана з Великим водоспадом в центральній частині дендропарку. Хоча це не так вже й важко зробити, адже саме тут під швидкими гучними водами ховається відкрита галерея, і потрібно лише триматися подалі від кованої решітки огорожі, а далі – все залежить від сили бажання.

  Друга легенда, пов’язана з містичною напівтемрявою грота Каліпсо в східній частині Софіївки, де польський напис на мідній табличці “Хто нещасливий, то нехай зайде і стане щасливим, а хто щасливий – той нехай стане ще щасливішим” манить відвідувача торкнутися її, а кам’яна колона – тричі обійти її по колу, щоб мрії втілилися в життя.

  А страждучим Софіївка обіцяє зцілення водами грота Дзеркало Діани біля ніг Венери Купальниці, очищеними золотом концентрованого потоку сонячного світла і дзвінкої тишею з легкої квінтесенцією кришталевих крапель.

   Збудеться загадані бажання чи ні, але сама аура Софіївки – вже справджений сон.

  Уманським підкорювачам вершин навчання пощастило – в парку Софіївка, згідно з переказами, є земний слід крилатого коня, який обганяє вітер – Пегаса, що омивається водами священними Джерела муз біля ніг Венери-купальниці. Він принесе удачу в навчанні тим, хто зможе потрапити монеткою точно в відбиток копита міфічної істоти на дні джерела.

   Віра в чудеса – це те, що відрізняє романтиків від реалістів, але ті хто щовесни становляться в чергу біля джерела давньогрецьких богинь з метою кинути монетку на удачу, явно відносяться до перших, і завдяки саме їм світ стає світліше.

В Уманській бібліотеці - філії №6 відбувся захід, присвячений дендропарку "Софіївка" - 220 років. Була представлена відвідувачам бібліотеки і учням 10 школи віртуальна подорож "Софіївка": парк міфів і легенд.

120 років з дня народження Суровцової Н.В.

"Видатна жінка Умані"

Суровцова Надія Віталіївна

(18.03.1896 – 13.04.1985)

громадський діяч, письменниця, історик

Народилася 18 березня 1896 року у м. Києві в родині інтелігентів. У 1903 р. родина переїхала до м. Умані. Закінчила місцеву гімназію, до 1917 р. навчалась на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету.

Період 1917 – 1927 років для Надії Суровцової був надзвичайно бурхливим: участь у дипломатичній місії на Версальських переговорах, еміграція до Австралії, віденський університет, захист докторської дисертації, активна діяльність у Лізі миру і свободи, Європейському жіночому русі…

У 1925 р. Суровцова повернулася в Україну, працювала істориком, співробітником у системі Головліту, у кіноуправлінні, у радіотелеграфному агентстві. У 1927 р. безпідставно заарештована і заслана. У 1954 р. була звільнена. Після реабілітації з 1957 р. проживала в м. Умані. Займалася літературною і громадською роботою. Працювала в Уманському краєзнавчому музеї.

        Н.В. Суровцова писала оповідання, нариси, п’єси, займалася перекладами. У 1958 р. підготувала збірку новел «По той бік» (не видано). Основною ж її літературною працею можна вважати спогади – мемуари. Померла і похована в м. Умані.

 Поки інші жінки бавили дітей та споглядали те, що називалось Жовтневою революцією, уманчанка Надія Суровцева (1896–1985) кидком долі завжди опинялась саме в горнилі найзапекліших історичних подій. Вона стала першою в СРСР жінкою – доктором філософських наук, була помічником президента Грушевського, мріяла про комунізм та вчила, як треба жити, Америку. Солженіцин з її матеріалів писав свій "Архіпелаг ГУЛАГ", до неї залицявся Володимир Сосюра. Пройшовши 30 років концтаборів, навіть старість жінка зустріла в нашпигованій КДБшною підслуховувальною апаратурою квартирі. Напроти її вікон була прохідна заводу, з якої агенти КДБ фотографували тих, хто заходив до Суровцевої... до самої її смерті.

  Вона знала особисто майже всіх видатних українських і багатьох світових діячів бурхливої епохи перших двох десятиліть XX століття. Прожила найдовше серед них життя. Стала, так би мовити, ланцюгом між ними і нині сущими поколіннями. До того ж і сама була яскравою особистістю, до якої тяглися старі й молоді. Для дисидентів комуністичного режиму оселя Суровцової в Умані стала місцем паломництва... Тут жевріла і розгорялася ідея Української держави, і хоча наша героїня не дожила до її проголошення, але за правом усього свого життя була однією з будівничих. 
 Уманське КДБ слідкувало за жінкою-символом вільної України до самої її смерті...
  Уманська бібліотека №6 відвідала картинну галерею, в якій відбувся захід присвячений  пам’яті,120-річчю від Дня народження Надії Суровцової "Надія – втілення українського духу"