Видання бібліотеки

До 131-річчя з дня народження булоруського поета Янки Купали

 У золотих променях творчості 

   Янка Купала - білоруський радянський поет, драматург, публіцист.

  Народився 25 червня (7 липня) 1882 року в селі В'язинка (нині Молодечненського району Мінської області Білорусі). Батьки були збіднілі шляхтичі, що орендували землі в поміщицьких угіддях. У дитинстві майбутньому поетові доводилося багато допомагати батькові, який по суті, незважаючи на своє шляхетське походження, належав до числа безземельних селян і змушений був обробляти знімні ділянки, сплачуючи великі суми в якості оренди за використання угідь. Після смерті батька у 1902 році працював домашнім вчителем, писарем у поміщицькому маєтку, прикажчиком і на інших роботах. У виявленої в білоруському Національному історичному архіві анкеті призовника Луцевич Івана Домінікович зазначені його віросповідання - римсько-католицьке і національність - росіянин. Пізніше Іван влаштувався чорноробом на місцевий винокурний завод, де продовжував трудитися в поті чола. Хоча важка робота забирала у молодої людини багато часу, йому вдавалося викроювати вільні години на заняття самоосвітою; таким чином, незабаром майбутній Янка Купала ознайомився практично з усіма книгами з боку батька або поміщицької бібліотек. У 1898 році закінчив народне училище в містечку Беларуч.

У 1908-1909 роках жив у Вільно, де працював у редакції першої білоруської газети «Наша Ніва». Там же познайомився з майбутньою дружиною - Владиславою Станкевич - і актрисою Павлиною Мядзелкой, якої Купала у свій час був сильно захоплений і на честь якої назвав героїню своєї першої п'єси - комедії «Паулінка».

  У 1909-1913 роках початківець поет навчався в Санкт-Петербурзі на підготовчих загальноосвітніх курсах А. Черняєва, потім в 1915 році провчився в Московському міському народному університеті, який був заснований на кошти відомого в Російській імперії золотопромисловця і мецената Альфонса Леоновича Шанявського і його дружини в 1908 році; університет знаходиться в Москві і носив ім'я мецената.

  Янка Купала вступив до народний університет у вересні, проте його намірам продовжити навчання завадила загальна мобілізація, оголошена у зв'язку з настанням Першої світової війни. Вже на початку 1916 року поета-студента призвали до армії і той поступив в дорожньо-будівельний загін, у складі якого працював аж до настання подій Жовтневої революції.

У цей час Янка Купала влаштувався в Смоленську, працював у сфері будівництва доріг, де його й застала зненацька революційна стихія. У період з 1916 по 1918 роки їм не було створено жодного твору, однак пізніше Янка Купала в своїй ліриці звернувся до теми виживання окремої особистості і народу в цілому в годину історичного перелому. Слід згадати такі программине творів післявоєнної-революційного періоду, як «Час», «Для вітчизни», «Спадщина», «Своєму народу», які датуються 1919 роком.

Після революції Янка Купала оселився в Мінську. Події радянсько-польської війни істотно не вплинули на спосіб життя поета: він пережив дворічну польську окупацію Мінська, в якому і залишився жити до наступної війни.

Перші твори Купала - ліричних віршів польською мовою, опубліковані в 1903-1904 роках у журналі «Ziarno» («Зерно») під псевдонімом «К-а». Перший вірш білоруською мовою - «травні частка» (датується 15 липня 1904) в газеті «Північно-Західний край». Після цієї публікації Купала почав систематично з'являтися у пресі; вірш «Мужик», опубліковане в цьому ж році, можна вважати його успішним літературним дебютом і початком сходження на літературний білоруський олімп. Його ранні вірші типові для фольклору в білоруській поезії XIX століття.

З 1907 року Янка Купала починає перше короткочасне сотрудніческтво з поетичним журналом «Наша Ніва». У 1906-1907 роках написані поеми«Зімою»(Взимку),«Нікому»(Нікому),«Адплата Кахан»(Оплата любов'ю) , 18 грудня 1908 році «НашаНіва» публікує поему«У Піліпаўку». У тому ж році закінчено роботу над поемами«Адвечная песьня»і«За што?». Тема цих творів - соціальна несправедливість і пригноблення.

  З настанням військових дій стала користуватися популярністю яскрава публіцистика Янки Купали, здатна запалити людей для битви; разом з тим Янка Купала не переривав віршованій діяльності, його новим патріотичним віршам, написаним під час війни, була притаманна уничижительная антифашистська спрямованість. Виїхавши з Мінська, Янка Купала влаштувався в Печище, маленькому населеному пункті неподалік від Казані, в якому спробував знайти спокій для того, щоб з головою зануритися в антифашистську публіцистику. Поетичний талант Янки Купали розвинувся на основі усталених традицій білоруської літератури та фольклору середини і кінця XIX століття, так само як і більш раннього періоду, коли тільки відбувалося становлення канонів народного літературної творчості. Його ліричні твори органічно передають тональність і мелодику наспівів народних пісень, а також їх звукове єдність і метафоричність, які й зумовлюють загальний настрій лірики Янки Купали.

  Крім власних віршованих творів, Янка Купала займався активною перекладацькою діяльністю. Зокрема, їм на білоруську мову було перекладено «Слово о полку Ігоревім». Прозаїчний переклад давньоруської пам'ятки був виконаний поетом у 1919 році; це був перший літературний переклад «Слова ...» на білоруську мову. Займався перекладами пушкінських творів: можна згадати «Мідного вершника». Також перекладав твори Т. Г. Шевченка, А. Міцкевича, М. Конопницької, Н. А.Некрасова, О. В. Кольцова, І. А. Крилова та інших знакових поетів минулих епох. Що стосується творів самого Янки Купали, то вони перекладені багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн.

Нагороди та премії

• орден Леніна

• Сталінська премія першого ступеня (1941) - за збірку віршів «Від серця»