До дня визволення України від німецьких загарбників.

Шляхами подвигу і слави! 

        28 жовтня, згідно з Указом Президента України «Про День визволення України від фашистських загарбників» від 20 жовтня 2009 року № 836/2009, наш народ святкує День визволення України від німецько-фашистських загарбників.

  Цей осінній день 1944 року назавжди залишиться в народній пам’яті. 70 років віддаляє нас від буремних воєнних подій. Для історії це не багато, а для людини – майже все життя. Україна стала іншою. Та минуле завжди з нами, в нас самих. Відлітають, мов журавлині ключі, роки у вічність... Літа не зітруть в народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. Там, де точилися колись запеклі, криваві бої, здійнялися пам’ятники, обеліски, не забувають їх люди. Жити без пам’яті, без історії – значить зостатися без кореня життя. Якщо казати про минуле, то потрібно відмітити здатність українців згуртовуватися перед  небезпекою, стійко переносити труднощі і героїчно боротися з ворогом.

До 70-річчя визволення України від гітлерівських військ у бібліотеці філії №6 було розгорнуто  книжкову-ілюстративну виставку «Шляхами подвигу і слави». 

День Українського козацтва.

Козацькому роду нема переводу.

Ви чули про день козацтва? Дане питання цікавить багато людей. Отож приступимо до його розгляду і постараємось дати вам вичерпну відповідь. Почнемо ми з того, що дане свято святкується 14 жовтня разом із святом Покрови Пречистої Богородиці. Запропоновано святкувати день українського козацтва було завдяки особливим заслугам козаків перед Українською державою, адже саме вони-козаки України, зробили вагомий внесок в її створення і саме в часи козацтва було вперше згадано слово Україна, що також не мало важливо. Отож-святкуємо ми свято День Козацтва із 7 серпня 1999 року-за особливі заслуги козаків перед нинішньою самостійною та незалежною Україною. Для того щоб зрозуміти що таке козацтво потрібно заглянути трохи в минуле, а саме в історію українського козацтва. Адже саме наше минуле-це наша культурна спадщина, а козаки відіграють в ній найбільшу і змістовнішу роль. Саме козацтво змогло викликати в людей віру в майбутнє і в те , що український народ буде жити на своїй землі. Ми на даний час незалежна та суверенна держава і глянувши на карту України бачимо наше дуже вигідне географічне розташування. День козацтва та згадки у гімні Але в той же ж час добре заглянувши в наше українське минуле, в наші народні пісні, в наш гімн, ми можемо почути такі рядки, які не можуть заставити задуматись: Станем, браття, в бій кривавий, В ріднім краю панувати не дамо нікому, Чорне море ще всміхнеться, Ще у нашій Україні - доленька наспіє. Приведені рядки із гімну України, що не може хвилювати, адже саме тут написано наші справжні кордони, нашу спадщину. Але як всі добре знають, Сян-річка в нинішній Польщі, Дон-також річка в Російській Республіці. Отож, можемо браття зрозуміти, на скільки сильно вороги розідрали територію нашої неньки України. Але давайте більш детально розглянемо, як формувалась наша держава і чому саме 14 жовтня було прийнято святкувати День Козацтва. За останніх майже чотири століття, наш народ старався тричі піднятись на ноги і тільки із третьою спроби ми змогли це зробити. Першими хто став на захист і відродження держави були козаки, і саме увесь період козацтва характеризує постійну боротьбу козаків проти найрізноманітніших ворогів українського народу. Починаючи від турків, закінчуючи поляками та росіянами. Друга спроба створити незалежну та самостійну державу була в період революції 1917-1920 рр. Третя та найуспішніша спроба, була саме в наш час. Передумови до виникнення Дня козацтва Тільки наприкінці 80-х років минулого століття дуже різко почав виникати інтерес у людей до свого минулого. Отож саме в цей час почало створюватись величезна кількість козацьких та громадських утворень. Наведемо приклад таких утворень. У 1985 була створена школа українського мистецтва-в народі "Школа Бойового гопака". У 1984 році створено було "козацьке земляцтво", а у 1989 році перейменоване в Донецький курінь українського козацтва, також можемо згадати про школи війського мистецтва, яких на даний час налічується не мало. Можна перечислювати такі організації ще досить довго, але всі вони єдиним образом призвели до такого результату, як створення дня Українського козацтва. Всі ці організації тільки на початковому етапі розвитку, отримали сильний спротив деяких державних структур та провокації із їхньої сторони, для прикладу в Переяславі-Хмельницькому (1992), під час вшанування пам'яті П.Сагайдачного у Києво-Могилянській академії (1994), було затримано козацького старшину, і ще багато подібних витівок було із сторони державних структур, хоча це вони в першу чергу повинні             бути зацікавленими в розвитку такого величезного національного надбання, як козацтво. Все таки як не як, пройшовши найбільші труднощі під час створення, та натиск недоброзичливців, в період із 1990-2004 рр., великий внесок у справі по втіленню національної ідеї в сучасному суспільстві було зроблено українськими козаками. Врахувавши історичне значення та заслуги козаків-президентом України було видано цілу низку законів, які стосувались безпосередньо козацького руху. Отож починаючи із 15 листопада 2001 року президент прийняв положення про відродження та відновлення українського козацтва. Отож із підтримкою президента на сьогоднішній день зареєстровано біля десятка всеукраїнських організацій реєстрового козацтва, та більше п'яти сотень районних, міських та сільських утворень. 14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, в нашій державі відзначається  День українського козацтва. Саме цієї дати бібліотека №6 підготувала книжкову виставку " Козацькому роду нема переводу". На виставці експонуються книги із фонду,  які розповідають про історію України, про козацьку епоху, яка надзвичайно багата подіями і героями.

Навічно в історичній пам'яті!

Дерев'янко Кузьма Миколайович
(14.11.1904 – 30.12.1954)

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 387/2007 від 07.05.2007)

Дерев’янко Кузьма Миколайо­вич (14.11.1904—30.12.1954) — воє­начальник, дипломат. На­ро­див­ся в с. Косенівка нині Умансь­кого району Черкаської області. Тру­до­вий шлях розпочав каменярем. Від 1922 р. — в Червоній Армії. У роки Ве­ли­кої Віт­чиз­ня­ної війни 1941—1945 років — начальник розвідувального відділу Північно-За­хід­ного фронту, начальник шта­бу декількох ар­мій (53-ї, 57-ї, 4-ї гвардійської). У квітні 1945 р. йому присвоєно звання генерал-лейтенанта. У серпні 1945 р. призначений представником радянського Вер­хов­ного Голов­но­ко­ман­дування при штабі об’єднаних союзних військ на чолі з американським генералом Д. Ма­картуром, які вели війну з Японією на Ти­хо­му океані. 2 ве­ресня 1945 року взяв участь в церемонії підписання Акта про капітуляцію Японії. У травні 2007 року по­смерт­но присвоєно звання Ге­роя України.

Під такою назвою у бібліотеці-філії №6 відбувся усний журнал,присвячений Герою України Дерев`янко Кузьмі Миколайовичу. Його учасниками стали юні читачі, які довідалися багато цікавого про роль цієї видатної особистості у Другій світовій війні.