"Ця чарівна Купальна ніч!"
Івана Купала, Купайла — традиційне українське свято, яке відзначали вночі перед Івановим днем (24 червня за старим стилем). Зараз також його прив'язують до сонцевороту. У зв'язку із введенням григоріанського календаря у 01.03.1918 церковне свято Різдво Івана Предтечі припадає на 7 липня. Свято отримало свою назву від імені християнського святого Івана. Квінтесенцією свята є очищення з допомогою вогню і води, найдавніша форма магічних дій. Одне із чотирьох головних свят сонячного календаря. Ймовірно, свято було встановлено в часи, коли сонцестояння випадало на 24 червня. Святкували Купала здавна по всій Україні, щоправда з певними відмінностями по регіонах. За радянського панування частина притаманних святу регіональних звичаїв відмерла. Подібні звичаї існують в багатьох народів, особливо індоєвропейських: чехів, німців, австрійців, сербів, болгар,поляків, англійців, білорусів та росіян. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де 19-24 червня проводиться фестиваль «Вогнища Сан Хуана» та в Бразилії — «Феста Юніна» 13-29 червня.
Ніч з 6 на 7 липня - одна з найзагадковіших в році. У той момент, коли 6 липня згущаються сутінки, вступає у свої права купальна ніч, під час якої можуть трапитися всякі чудеса! Три головних символи Івана Купала - це вогонь, вода і трави. У цю ніч вони набувають особливої магічну силу і здатні не тільки очистити душу людини від гріхів, але і зцілити і омолодити його тіло. Може бути, і ви хочете спробувати на собі всю міць древніх обрядів і ритуалів Івана Купали? Що ж, для їх проведення вам не знадобиться відправлятися за тридев'ять земель або опановувати мистецтво справжніх магів і чаклунів.
Головні атрибути свята — це Купало й Марена (Марена, Мара, Марина). Згідно із слов'янським міфом, зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Але в народі, зокрема, вважали її старшою русалкою. Хлопці роблять опудало-Марену, збирають хмиз для вогнища, готують» деревце»-гілку вишні, верби. Дівчата прикрашають його стрічками, польовими квітами, запаленими свічками. Потім плетуть віночки з квітів, злаків, співаючи купальські пісні. В цей день дівчата носили часник за поясом від нечистої сили. У ніч з 6 на 7 липня господарі в селі не спали, бо лихі сили могли зіпсувати корову чи коня, оселитися в хаті. У стайні й на пасіці накидали полину, осикових гілок від нечисті. Господар клав лезом до гори сокиру у воротах, не забувши провести риску крейдою.А від відьми захищалися підкурюванням зілля.
Увечері, перед заходом сонця, уся молодь села збиралася біля річок і озер. Запалювали вогнище, влаштовували ігри, розваги, танці, співи.. Вогонь відлякував нечисту силу. Коли полум'я трохи пригасало, через нього стрибали, очищаючись від зурочень, хвороб. Вогонь та вода-обов'язкові атрибути цього свята. А головними персонажами були Купала і Марена, які уособлювали чоловіче сонячне та жіноче водяне божество. Цієї чарівної ночі рівно опівночі розпускається вогненна квітка папороті.Найсміливіші йшли в ліс шукати. З'являється вона раз на рік, саме в ніч на Івана Купала, рівно опівночі. Цвіте декілька хвилин. Хто встигне її зірвати, стане заможним. Зможе лікувати людей, передбачати їх долі. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний скарб. Старі люди кажуть, що зірвати цю квітку майже неможливо — таке нетривале її життя, але якщо вже це вдасться, то слід підкинути її в повітря — вона впаде прямо на те місце, де закопаний скарб. Можливо, ця легенда виникла тому, що ніхто ніколи не бачив квітку папороті, а це зумовило наділення рослини загадковими властивостями.
Але щасливим не стане, бо квітка ця не від Бога…Пам'ятаєте, як опікувалася відьма з твору «Вечір проти Івана Купала» М. Гоголя головним персонажем- Петром?
-Кидай!-сказала вона, віддаючи йому квітку папороті. Петро підкинув, і-що за диво?-квітка не впала одразу, а довго сяяла вогненною кулькою серед темряви і плавала над землею»… Хто знайде цю квітку, побачить скарби під землею, почне розуміти мову звірів і птахів. Хлопцю квітка папороті допоможе причарувати найкращу дівчину, зібрати найбільший урожай і не боятися нечисті. Але підтримка буде йому від темних сил.
Отже, наші пращури, після заходу сонця, кидали в річки та озера освячені трави та квіти, і купалися оголеними. А потім збиралися біля багаття - Купальця і починалося буйне й веселе свято, дівочі ворожіння.Після втоплення Марени (інколи топили Купала) дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони дістають свічки, запалюють їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою й співають.
«Гей, на Івана,гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала.
Квітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила».
Загадуючи бажання, дівчина опускала вінок на воду. Якщо він упливав-вона вийде заміж у цьому році, а приставав до берега-ні.
Це ворожіння: хто з парубків витягне вінок із води — той суджений. Якщо вінок не діставався нікому, а просто прибивався водою до берега, значить, рано ще цій дівчині про заміжжя думати. Але хлопці теж хитрі: вони чудово знають, що цієї ночі дівчата на судженого ворожитимуть, а тому часто підстерігають кожен свій вінок, щоб власноруч «провістити долю» коханій. Найбільш завзяті закохані парубки навіть готували заздалегідь човни, щоб у разі потреби потрібний вінок наздоганяти. А вже наступного дня найприємніше — це похвалитися перед коханою здобутим вінком.
Ще один ритуал на Івана Купала - справжня банька з віниками з цілющих трав, зібраних напередодні ввечері. Такі віники називають Іванівського і мають вони просто чудодійні лікувальні властивості. Партеся з таким віником весь рік - і проблем зі здоров'ям не буде. Та й просто повісьте вінок із засушених купальських трав у себе в квартирі. Щастя від вас ніколи не відвернеться!
Існує повір'я, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з «іванівською» росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу
Ранок народження літнього сонця-Купала- переходив у день літнього сонцестояння. Це ще й день християнського святого Хрестителя Іоанна.
Не забудьте вмитися вранішньою росою. До сходу сонця, на Івана Купала, вона надзвичайно цілюща. Можна й покачатися по росі, щоб увесь рік не хворіти.
Від цього дня можна вже купатися в річках і озерах, вода вже достатньо прогрілася.
Це свято — одне з найулюбленіших свят молоді. За народними уявленнями, цього дня сонце має особливу життєдайну силу, а після сходу сонця вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді викупалося. Тому вважається, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалом або рано-вранці в річці або навіть у росі — це додає здоров'я та краси. Ця вода, на переконання знахарів, лікує, змиває біль, невдачі, непорозуміння — весь негатив, який накопичився в людській душі. Свято припадає на найкоротшу ніч протягом року — з 6 на 7 липня.
Ключові слова декларації «суверенітет», «державний», «Україна» розглядалися у 5-10 варіантах. Навіть назва держави народилася після гарячих дебатів і поіменних голосувань кількох версій від «Українська РСР» до «Української народної республіки».
Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів. Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. 
