Година пам'яті 28 Жовтня День визволення України від фашистських загарбників

    28 жовтня відзначається День визволення України від фашистських загарбників.

Цей день було засновано згідно з указом президента "Про День визволення України від фашистських загарбників" від 20 жовтня 2009 року "з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні".

В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму. 

Після Сталінградської битви (листопад 1942 року – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився.

Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.

   У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).

Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.

В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.

За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців.

Сьогодні хочеться пригадати імена наших співвітчизників, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення України від фашистської окупації.

    Ми всі в неоплатному боргу перед вами, дорогі наші ветерани! Ви вклали багато мудрості, досвіду та працелюбності в життя нашого району. Ви завжди будете прикладом для молоді. Прийміть найщиріші вітання з нагоди відзначення славної дати в історії нашої держави – 72-ї річниці визволення України від фашистських загарбників.

 Підростаюче покоління не повинно забувати про ті страшні роки. В бібліотеці було проведено "Годину пам'яті" та оформлено книжкову виставку "Спасибі солдате,за подвиг століття"

95 років від Дня народження Дмитра Луценка поета-піснетворця лауреата Державної премії імені Т.Шевченка (15.10.1921-16.01.1989)

   "Яке ж це диво — пісня! Яку магічну силу таїть у собі. Вона як Мати-Берегиня, стоїть на сторожі заповітних джерел, що й нині живлять наше національне відродження. Таку невмирущу пісню залишив по собі поет-піснетворець, лауреат Державної премії імені Т.Шевченка Дмитро Луценко. В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов'ю до матері — України, а особливо до рідного села Березової Рудки", — писала Лідія Луценко. В цьому мальовничому селі на Полтавщині народився майбутній поет. Ще в ранньому дитинстві зачарувала його народна пісня, бо тепла батьківська хата завжди була сповнена сумних і веселих мелодій. Співали їх його батьки — люди працьовиті й голосисті. 

Дмитро Омелянович Луценко – видатний поет, автор популярних, улюблених народом пісень, ніжний і трепетний лірик.

Секрет Дмитра Омеляновича криється у світлі того домашнього вогнища, в якому причащалася його юна душа, в маминій пісні і батьковій праці, в благословенні білої вишні, яка від колиски навчила дитину дивитися на людей і на зорі через свій пречистий цвіт.І така ж свята, як вишня, стоїть у Березовій Рудці біла хата, це велике українське диво, яке виростило націю.

“Хата моя, біла хата“ – це символ України, і Україні, як і матері, поет віддає найкращі свої почуття.

Поет народився 15 жовтня 1921 року в с. Березова Рудка Пирятинського Району Полтавської області.

Вихований українською матір’ю і рідною землею, поет Дмитро Луценко є палким патріотом України. Його образи взяті із самого життя, барви – від квітів, трав і рік, українського неба. Його поезія близька кожному, тому й полюбилася людям. Вона ж бо про любов, отчу землю, вірність, про те, чим живе людина.

   Найвідоміші пісні Дмитра Луценка – “Києве мій”, “Мамина вишня”, “Осіннє золото”, “Хата моя, біла хата”, “Неспокій”, “Ой ти річенько”, “Пісня про щастя”, “Зачарована Десна”, “Дорога спадщина”, “Фронтовики”, “Сивина”, “Не шуми калинонько” тощо. Поет працював з більшістю популярних композиторів-піснярів, зокрема з І. Шамо, Л. Ревуцьким, О. Білашем, В. Верменичем, П. Майбородою, А. Пашкевичем, О. Зуєвим, В. Івасюком, І. Покладом, С. Сабадашем, О. Чухраєм, О. Осадчим, О. Екімяном. Важко знайти співака чи співачку 60-х – 80-х років, які б не виконували пісень Дмитра Омеляновича. Виконують їх і сучасні виконавці.

Про пісню "Мамина вишня" поет писав: "Я так ніжно кохав свою дорогу матусю! Щоразу, коли згадую її гірку долю, у мене в душі щось перевертається. Про матерів написано багато гарних пісень. По-моєму неперевершений тут А.Малишко. Мені з композитором А.Шашкевичем захотілося створити свою, оригінальну. Але як її такою зробити, коли, здається, усі найкращі слова уже написані і виспівані? У довгих творчих муках народилася — таки наша, не подібна до інших, "Мамина вишня":

 Знову наснилось дитинство, 

Тепле, мов гарна весна. 

Вишня вдяглася в намисто, 

Мама щаслива й сумна. 

Там за село проводжала Долю мою молоду… 

Щедро мені щебетала Мамина вишня в саду… 

  Мелодії, створені на поезії Дмитра Луценка по-справжньому хвилюють, не залишаючи нікого байдужим. І відбувається це, мабуть, тому, що кожне своє поетичне слово він пропускав через серце і душу, наповнював пережитим.  "Тепер мені не страшно й умирати — я залишив людям пісні…" — це були останні слова поета, сказані дружині. Невиліковна недуга зборола енергійного життєлюба-поета, повного творчих задумів і сподівань… Помер Дмитро Омелянович 15 січня 1989 р. Слушно про творчість поета сказав його учень поет А.Драгомирецький: "Його вірші, — то правда й живінь, його Пісня, — то крила й відрада".

14 жовтня День Українського козацтва. День Захисника України

14 ЖОВТНЯ МИ ВІДЗНАЧАЄМО ВЕЛИЧНЕ ХРИСТИЯНСЬКЕ СВЯТО ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. УПРОДОВЖ СТОЛІТЬ ВОНО НАБУЛО ОСОБЛИВО ВАЖЛИВОГО ЗМІСТУ, ОСКІЛЬКИ ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ БОРОТЬБОЮ ЗА СВОБОДУ ТА ПОРЯТУНКОМ ВІД ВОРОГІВ. ВОЛЕЛЮБНІ КОЗАКИ, ЯКІ ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ БОРОНИЛИ СВОЮ ВІТЧИЗНУ ТА ВІРУ, БУЛИ ПЕРЕКОНАНІ, ЩО СВЯТА ПОКРОВА ОХОРОНЯЄ ЇХ, А БОЖУ МАТІР ВВАЖАЛИ СВОЄЮ ЗАСТУПНИЦЕЮ. ТОМУ У ЧАСИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СВЯТО ПОКРОВИ ПОЧАЛО ВІДЗНАЧАТИСЯ ЩЕ І ЯК ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. ТАКОЖ УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА 14 ЖОВТНЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ.

В  бібліотеці до цих свят приурочена книжкова виставка «Полум'я козацького серця». Виставка вміщує в собі: «Історію Запорізьких козаків »,Адріан Кащенко «Оповідання про славне військо Запорозьке низове», Богдан Сушинський «Козацькі вожді України», літературу з хроніками військових дій на сході.

   День захисника України ніколи не буде традиційним святом з масовими гуляннями та веселими дійствами. Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність рідної держави; свято вшанування козацької доблесті та звитяги; свято вдячності ветеранам Другої світової, які також воювали за свою землю. І, нарешті, це день усіх героїв сьогодення, які хоробро боронять кордони України від зазіхань північного сусіда-агресора, та усіх тих, хто поклав своє життя на Сході країни в ім’я суверенності та єдності нашої держави.
   Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері стане мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир! Ми повинні розуміти, як важко нашим воїна знаходитися далеко від своїх родин і друзів, як важко кожного дня переживати смертельні ризики та втрати побратимів. Ми повинні показувати нашим захисникам нашу підтримку, повагу та віру. 

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на світі в нас одна.