Магдебурзьке право - феодальне міське право, що склалося в німецькому місті Магдебурзі, а згодом поширилося на багато інших міст Європи, стало символом феодального міського самоврядування.
Жителі міст, які мали Магдебурзьке право, були юридично вільними. Вони виконували як загальнодержавні повинності, так і ті, що визначала міська влада. Магдебурзьке право звільняло місто не лише від судової, а й від адміністративної влади власника, на землі якого це місто знаходилось. Міщани звільнялися від усіх повинностей на користь власника. Із загальнодержавних повинностей головною була військова.
Упродовж багатьох віків Уманщина була ареною зіткнень загарбницьких інтересів, зазнавала частих руйнівних нападів чужинців, і
місто багато разів знищувалося. Після поневолення Київської Русі татарами деякий час підкорялася Золотій орді, а згодом увійшла до складу Литовського князівства і у ХVI ст. перейшла у відання Польщі. У
1663 р. місту було надано Магдебурзьке право.
В українських землях Магдебурзьке право, як середовище для формування демократичних традицій в містах, було започатковане у складі
Великого Князівства Литовського у XIV ст. Уже тоді рівною мірою та
однаковими темпами формувалися європейські цінності у східних і західних європейських країнах. Магдебурзьке право на Правобережній і
Лівобережній Україні за своїм змістом і формою відрізнялося від однойменного, яке застосовувалося в Західній Європі.
В бібліотеці філії №6 була проведена хвилина інформації та оформлено книжкову виставку " Магдебурзьке право в Умані"