1 червня - Міжнародний день захисту дітей

   Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – «International Day for Protection of Children» ‒ прекрасне свято радості та надії. 
   Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. 

З історії Дня захисту дітей

  Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят. За однією із версій, у 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе (Фестиваль човнів-драконів), яке якраз припала на 1-ше червня. Завдяки щасливому випадку цей день збігся із часом проведення «дитячої» конференції в Женеві.

Офіційне затвердження 

    Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році. 
ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй 

діяльності.

Символ Міжнародного дня захисту дітей

У Міжнародного дня дітей є свій офіційний символ – прапор. На зеленому полотні, який символізує зростання та гармонію, навколо знаку Землі розміщені фігурки ‒ червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений в центрі, ‒ це символ нашого загального дому.

Відзначення свята в Україні 

  В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.

  Проте сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави.

  Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

   До дня захисту дітей в бібліотеку-філію №6 завітали вихованці Дошкільного навчального закладу ясла-садок комбінованого типу №23 "Вітамінка". Діти дізналися багато цікавого: де живуть книги, як їх лікувати, хто такий бібліотекар. Бібліотекар Лідія Іванівна Довгань розказала маленьким гостям про їхні права. Діти також ознайомилися з дитячими творами Івана Франка, І. Світличного, П. Воронька, Є. Гауфа, братів Грім, прослухали повчальне оповідання Остапа Вишні "Любіть книгу", та відгадували загадки.
    В нашій бібліотеці проводяться постійно оглядові екскурсії-ознайомлення. Бібліотекарі розповідають про те, які книги є в бібліотеці і як знайти саме потрібну інформацію.

21 травня День Європи

Заочна подорож: "Історичними місцями країн Європи"

  День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, який ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

   Україна — найбільша європей­ська країна, яка заявила про своє бажання увійти до європейського співтовариства. Європейська інтеграція України та її ефективна модернізація залишаються визначальними державними пріоритетами на сьогоднішній день. Тому важливо, щоб учні більше дізнавались про європейські країни, рівень їхнього розвитку та місце в світі. Школярі – найбільш зацікавлена цільова аудиторія. У пошуках «за» чи «проти» європейської інтеграції вони цікавляться Європою і Європейським Союзом та із задоволенням користуються будь-якою нагодою для демонстрації свого бачення. А отже, навчальні заклади є дуже цінними ресурсами в організації та проведенні святкування Дня Європи.

Найцікавіші міста Європи

  Те, що раніше було недоступним, тепер може отримати майже кожен - проте летіти кудись, стрімголов, не варто, краще всього почитати нашу інформацію про найцікавіші міста Європи, і вже потім планувати свою подорож.
 Отже, що ж нам рекомендують мандрівники-професіонали?

Цюріх, Швейцарія

 Це практично ідеальне місце для тих, кому до душі поєднання атмосфери невеликого затишного міста і природи. Кількість населення в місті - всього біля 400 тисяч (376 тисяч за даними 2007 року), і на цих самих 400 тисяч жителів доводиться більше 2000 барів, ресторанів, кафе і інших місць громадського харчування.
 З деяких точок міста відкривається просто-таки шикарний вид на Альпи, до яких всього 30 кілометрів, і у щасливого мандрівника є можливість помилуватися також Цюріхським озером.
  До речі, в Цюріху найбільш низькі податки у всій країні, і немає податку на спадкоємство. Звичайно, для туриста це особливого значення не має, але раптом хтось захоче поселитися там назавжди?

Відень, Австрія

 Відень - одночасно і культурний і політичний і економічний центр Австрії, не кажучи вже про те, що це столиця даної країни. У Відні прекрасна архітектура, привітні жителі, непогані готелі і взагалі розвинена туристична інфраструктура. У Відні можна здобути прекрасну освіту, яка вважається однією з кращих не тільки в Європі, але і у всьому світі.

Женева, Швейцарія

 Близько 50 відсотків населення Женеви мають закордонний паспорт - все це тому, що в Женеві знаходяться штаб-квартири багатьох великих компаній, політичних організацій, центральні офіси банків. Загалом, якщо колись з'явиться всесвітній уряд, то столиця його буде в Женеві.

Дюссельдорф, Німеччина

 Це німецьке місто має розвинену інфраструктуру і відмінну міжнародну транспортну систему. Місто є шоппінговим центром для всієї Німеччини, не кажучи вже про те, що тут дуже часто проводяться покази мод, з'являються нові напрями в мистецтві. У Дюсельдорфі знаходяться штаб-квартири деяких великих міжнародних і державних компаній, внаслідок чого місто просто багате.

Мюнхен, Німеччина

  Населення Мюнхена - 1,3 мільйони людей, завдяки чому він входить в список 10 найбільших міст Європи. Він відомий не тільки своїм щорічним пивним фестивалем, але і тим, що тут знаходиться велика кількість відомих компаній, які є лідерами в таких сферах, як інформаційні технології, біотехнології, видавнича справа.
  Правда, варто пам'ятати, що в Мюнхені досить погано з екологією - особливо це стосується повітря.

Франкфурт, Німеччина

 Це місто є фінансовою столицею Німеччини, проте головною гідністю Франкфурту є його чудова архітектура, включаючи оперу і кафедральний собор. Тут кращі у світі лікарні, магазини, багата економіка. Правда, знову варто згадати перевантаженість доріг і забрудненість повітря.

Берн, Швейцарія

 У Берні говорять переважно німецькою, так що варто взяти з собою німецького розмовника. Головна гідність міста - це те, що жити в Берні безпечно. Він займає друге місце у світі по цьому показнику, так що вночі можна ходити по його вулицях, не шарахаючись від кожної тіні.
 Можливо, в місті і не вирує нічне життя, проте медична сфера - на висоті. Деякі люди залишалися тут назавжди саме тому, що жити тут безпечно, і головне - є гідний рівень медичного обслуговування.

Копенгаген, Данія

 Жити тут досить дорого, але це справжній рай для гурманів - в Копенгагені 11 ресторанів, відмічених зіркою Michelin. Це дійсно показник, адже отримати рейтингову зірку Michelin дуже складно.
 Копенгаген славиться своїми каналами, музеями і парками. Крім того, тут найбільш обширний вибір міжнародних навчальних закладів Європи. Правда, рейтинг міста декілька знижується тим, що в Копенгагені дуже багато мотоциклістів.

Брюссель, Бельгія

 Адміністративний центр Євросоюзу є одним з найцікавіших місць в Європі. Тут є на що подивитися, куди піти. Якщо хочеться вчитися - в Брюсселі можна вибрати гідний навчальний заклад з широкого спектру. У Брюсселі дуже цікаво, але в той же час, тут досить забруднене повітря через розвинену транспортну систему (як наземну, так і повітряну). 

15 травня "День пам'яті жертв політичних репресій"

 Інформаційна хвилина: " У світі воскреслої правди."

     Наприкінці 1920-х рр. більшовицький режим зіткнувся з новими викликами у внутрішній та зовнішній політиці. У Кремлі склалося тверде переконання, що внутрішні негаразди у поєднанні з низкою криз у міжнародних відносинах послаблюють позиції СРСР. Тому у вищих ешелонах влади було вирішено провести кілька відкритих політичних процесів, скерованих на залякування суспільства, тобто реалізацію політики терору.
    Воєнно-комуністичний наступ 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х років, відзначався крайньою ідеологізацію в усіх сферах життя суспільства, суворим контролем за діяльністю високоінтелектуальних осіб, діячів культури та мистецтва, забороною різних релігійних течій, руйнуванням храмів, відкиданням тих напрямів суспільної, історичної, філософської думки, що виходили за рамки ідеологічних догм, переслідування інакомислячих. Значна частина української інтелігенції загинула в сталінських тюрмах і концтаборах. Вражений арештами своїх друзів, трагічно закінчує своє життя М. Хвильовий. 
     У Києві відбувся суд (13-15 грудня 1934 р.) над учасниками об'єднання українських націоналістів — організації, що начебто мала на меті повалення радянської влади шляхом терористичних актів, шкідництва та диверсій. Розглядалися справи 37 осіб, 28 з яких були засуджені до розстрілу, інші — на 8-10 років ув'язнення. Серед них — громадський діяч, журналіст із Західної України Бачинський Ю., письменник Крушельницький А.та його сини Іван і Тарас, письменники К, Буревій, Г. Косинка та інші.
     У березні 1935 р. відбувся новий процес, тепер уже у справі «боротьбистів», за яким О. Полоцький, Ю. Мазуренко, Г. Епік, О. Ковінька та інші колишні члени УКП (боротьбистів) звинувачувалися у підривній роботі проти КП(б)У, підготовці терористичного акта щодо Сталіна тощо. Усі 17 осіб, які проходили за процесом, у тому числі й М. Куліш, який ніколи не належав до партії боротьбистів, були засуджені до позбавлення волі строком на 7-10 років. У 1937 р. більшість з них була розстріляна.
        У 1936 р. «за участь у контрреволюційній троцькістській організації» був заарештований Ю. Коцюбинський — син відомого українського письменника М. Коцюбинського, член першого українського радянського уряду. Його засудили до заслання строком на 5 років, але вже наступного року розстріляли. Усього за 1936 р. в Україні було «викрито» до 10 «троцькістських організацій».
      Усього в Україні з 1930 по 1941 рік було «розкрито» більше 100 різних «центрів», «блоків», «організацій». За сфабрикованими справами розстріляно сотні тисяч людей. Репресовано багато видатних діячів культури: письменника Остапа Вишню, режисера, засновника театру «Березіль» Леся Курбаса, засновника школи монументального мистецтва Михайла Бойчука, письменників Миколу Куліша, Олександра Досвітнього та інших, (до 500 українських письменників).                             Раніше на уроках української літератури не вивчали життя і творчість письменників, які підіймали у своїй творчості ідею національного визволення України.  Репресій зазнали 97 із 193 членів спілки письменників України, створеної у 1934 році. Серед них М.Зеров, Л.Гомін, М.Куліш та інші.                     Деякі з письменників, котрим пощастило вижити (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, П.Панч, Ю.Яновський та ін.), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму.                                                                                                            Найбільше втрат у часи сталінських репресій зазнало красне письменство. Поплатилися життям за свої погляди Микола Хвильовий, Володимир Свідзинський, Валер'ян Підмогильний, Микола Куліш, Микола Зеров, відбули страшну каторгу Остап Вишня, Володимир Гжицький, змушені були йти на поступки тоталітаризму Павло Тичина, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Петро Панч та ін.                                                                                                                                                 "Розстріляне відродження" - це літературно-мистецьке покоління 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом. Українська творча інтелігенція 20-х рр. вперше за останні 300 років зробила героїчну спробу підвестися з колін, випростатися і гідно явити перед світом свою культуру. Роздратована стійкістю опору, Москва пустила в хід найганебніші засоби. "Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання і ми його виконаємо: кого не поставимо - перестріляємо", - так сформулював завдання комуністичної партії один із її вірних членів. Результати відомі - з 259 україн-ських письменників, які друкувалися у 1930 р., після 1938р. друкувалися тільки 36 (своєю смертю померли лише 7 письменників). За приблизними підрахунками Юрія Лавриненка, одного з небагатьох діячів українського відродження, якому вдалося виїхати на Захід (йому належить термін "розстріляне відродження"), у 30-х рр. було винищено 80% творчої інтелігенції.