ГОДИНА ДУХОВНОСТІ" ВЕЛИКИЙ ДАР-ХРЕЩЕННЯ"

 28 липня православна церква вшановує рівноапостольного князя Володимира. Це день пам'яті видатного державного і політичного діяча України Володимира Святославовича, який зумів об'єднати землі Київської Русі в єдину могутню державу. У 988 році на землях Київської Русі князь Володимир запровадив християнство як державну релігію.

 Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії Церкви, але й в історії нашого народу. Воно мало важливі наслідки для нашої країни. Хрещення Київської Русі завершило початий у першому столітті та зміцнений працями слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія багатовіковий процес становлення християнства в нашій давній державі. Для Руської Православної Церкви Хрещення Русі було початком її офіційного існування.

 Християнство створило духовну основу для єдності Давньоруської держави. Вплив Руської Православної Церкви в той період був значним. Руська держава переймала найвищі форми державної організації Візантії. Київська Русь увійшла в родину європейських держав. Якщо говорити про вплив Хрещення Русі на культурне життя нашої країни, то він позначився у всьому. Насамперед Хрещення сприяло розвитку освіти в нашій Вітчизні. Засновувані всюди монастирі ставали центрами не тільки духовного виховання православних людей, але й книжної освіти.

Після прийняття християнства на Київську Русь почали впливати література, політична думка, природничо-наукові погляди і насамперед православне богослов'я Візантії.  Прийняття християнства в 988 р. поставило вимогу придбання для Руської Православної Церкви багатьох службових та церковно-освітніх книг. Християнство дало стимул для розвитку власної писемності на Русі. Усе це дозволило великому князеві Ярославу Мудрому заснувати при Софійському соборі першу на Русі публічну бібліотеку. В ХІ ст. в монастирях Києва й Новгорода писалися літописи про події загальнодержавного значення.

  Отже, прийняття християнства на Русі – акт надзвичайно великої ваги, найголовніше досягнення Володимира Великого.

Важко переоцінити важливість та наслідки тих подій для розвитку Української держави. Саме з хрещенням Русі на наших землях починає утверджуватися істинна духовність, виникає державність, яка була однією з найбільш потужних, великих і розвинених цивілізаційних складових Європи у Х столітті.

 Сьогодні це свято об’єднує нас навколо справжньої духовної радості та національної ідеї. Воно є важливим етапом очищення суспільства й поваги до вічних цінностей нашої історії. Це свято, яке духовно об´єднало українців, живить нашу віру у мир та добро на землі.

 Вітаємо всіх з державним святом – Днем хрещення Київської Русі та від щирого серця бажаємо, щоб це свято примножувало добробут в кожному домі, давало здоров’я на багато мирних і щасливих років.

Нехай Господь оберігає нас, наш рідний край та нашу державу!
   

400 РОКІВ УМАНІ

"Місто в якому я живу"

    Точний час заснування міста Умань невідомий, проте є гіпотеза, що датувати цю подію можна ХІ-им століттям. 

  Офіційно назва «Умань» вперше згадується в судовому документі 1616-го року.

Поблизу Умані археологи виявили кургани скіфської доби. За свідченням літописця Іпатія (922 рік), територію сучасної Уманщини населяли уличі. У них було 318 міст і проживали вони на території від берегів Дніпра до Південного Бугу.

  Під час монгольської навали Уманщина входила в Брацлавську "тьму": на них були поділені землі Київської Русі для зручного збирання данини.

З кінця ХІ століття на півдні Уманщини кочували половці (кумани). Науковець Г. П. Бевз переконаний, що назва міста пов'язана саме з племенем куманов. Куманом - Куманом - Гумань - Умань.

    У 1629 році в місті налічувалося 1 067 димів (будинків).

Історики стверджують, що вже в 1576-му році серед інших козацьких полків був і Уманський полк.

   В період національно-визвольної війни (1648-1657 рр.) Під керівництвом Богдана Хмельницького уманське козацтво було складовою частиною військ Богдана, а Уманський полк - одним з найчисленніших.

Під час першого і другого походів на Молдавію в Умані двічі побував Богдан Хмельницький.

У липні 1669-го тут відбувся козацька рада, яка обрала гетьманом Правобережної України Михайла Ханенка, який очолював полк ще за Богдана Хмельницького.

 З 1669-го по 1674 рік Умань була тимчасовою столицею Правобережної України. Повітря цього краю завжди наповнював дух свободи. Тому закономірно, що проти польського гніту в особі шляхти і католицького духовенства час від часу відбувалися повстання (1 737, 1749, 1 750 рр.). Апогеєм цієї національно-визвольної боротьби стало повстання 1768 року, яке очолює запорізьким козаком Максимом Залізняком та уманським сотником Іваном Гонтою, яке увійшло в історію під назвою "Коліївщина" і якому великий Тарас Шевченко присвятив поему "Гайдамаки"

 Як не дивно, але декабристський повстання в Санкт-Петербурзі в 1825 році теж має дотичну з Уманню. Саме тут заарештували генерала С.Г. Волконського, який координував переговори і зв'язку між Південним і Північним товариствами.

Квартирував у місті легендарний Григорій Котовський зі своїм військом.

 Тут жила відома жінка Надія Суровцева - письменниця, активна учасниця бурхливих революційних подій в Україні початку минулого століття, за що 30 років її життя забрали сталінські табори і яку реабілітували в 1957 році на прохання Павла Тичини, Остапа Вишні та Миколи Бажана - теж уманця.

В районі Умані, захлинаючись кров'ю, в пекельне літо 1941 року, героїчно билися в оточенні 6-я і 12-я радянські армії, стримуючи фашистський наступ на Київ і далі на схід. Відомий поет і письменник Євген Долматовський, який був учасником тих трагічних подій і полоненим зловісної "Уманської ями" - табору для військовополонених, описав те пекло в книзі "Зелена арка" ( "Зедена брама").

Під час відступу в березні 1944 року фашисти майже повністю зруйнували місто.   Продовженням стрімкого наступу наших військ після знаменитої Корсунь-Шевченківської битви стала відома Умансько-Ботошанська операція.

   Ось які події нанизані на нитку історичної пам'яті древньої Умані. За її вулицями ходили Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Котляревський, Василь Симоненко, Володимир Даль (автор "Тлумачного словника живої великоросійської мови"), Юрій Смолич та багато інших.

 Уманчани пишаються земляками, відомими військовими двічі Героєм Радянського Союзу генералом армії І.Д. Черняховським, Героєм Радянського Союзу А.І. Радзієвським, генерал-лейтенантом К.Г. Дерев'янко, який підписав акт беззастережної капітуляції Японії у вересні 1945 року.

   Знаковою подією в процесі перетворення цього міста в туристичний стало створення в 2005 році Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань".                                        

 Крім чуда України "Софіївки"гостей Умані, звичайно ж, зацікавлять експонати міського історичного музею та його філій, картинної галереї, пам'ятники Тарасу Шевченку, І.Д. Черняхівському, пам'ятні знаки в "Уманській ямі" і Сухої балки, в якій гітлерівці розстріляли десятки тисяч уманчан і зокрема євреїв.

    З представниками цього народу пов'язане ще одне пам'ятне місце: в Умані знаходиться могила рабина Нахмана - святого брацлавських хасидів - однієї з течій іудаїзму.Щоосені на могилу ребе приїжджають тисячі хасидів з більш ніж 25 країн світу. Мальовничі вулиці Умані потопають у зелені, ваблять затишком старовинних будівель і нових будинків-красенів. Центральні вулиці з вимощеними плиткою тротуарами, облаштованими зупинками, десятками магазинів, офісів, банків, кафе, барів органічно доповнюють старовинний колорит міста.На щорічне свято - день народження Умані, яке відзначається в першу суботу жовтня, - в місто приїжджають гості не тільки з України, а й з поріднених: Ромії-сюр-Сен (Франція), Девіс (США), Мілфорд (Англія), Хаапсалу (Естонія), Гнєзно іЛаньцут(Польща).

60 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ШОВКОШИТНОГО

  Володимир Шовкошитний – людина дії, людина чину. Народився 16 липня 1956 року у с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області. 

  Володимир Шовкошитний – український поет, прозаїк, публіцист, громадський, політичний та державний діяч, доктор філософії в галузі політології, народний депутат України 

І скликання, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президентМіжнародної організації «Союз Чорнобиль»(1990–2003),. один із засновників 

Української екологічної асоціації«Зелений світ». А ще це людина, яка приймала саму активну участь у перепохованні Василя Стуса, приймала участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Був керівником управління з виховної роботи Міжреґіональної академії управління персоналом. 

  Володимир Шовкошитний відомий ще як письменник та сценарист. Він автор поетичних збірників «Эхо апреля», «Жорстоке свято», «Фантомний біль», «Занедбаний рай», «Торкнутися небес» прозових книг «Тяжкий хрест», «Герої народжуються на могилах героїв», «Кров свята», музичних альбомів «Фантомний біль», «Занедбаний рай», «Барди Чорнобиля».Володимир є автором сценарію фільму «Хрест» та співавтором фільмів «Поріг», «Просвітлої дороги свічка чорна» та «Чорнобиль, трагедія і надія» 

    В читальному залі бібліотеки була оформлена виставка -дегустація  однієї книги "Кров -свята"

  Епопея-трилогія знаного українського письменника й державника Володимира Шовкошитного «Кров — свята» неначе скидає з нашої історії шкаралущу ворожих міфів і являє читачеві храм української державності вже без риштувань. А заодно і вказує шлях очищення колективної пам’яті через її звільнення від намулу малоросійства й меншовартості, через прищеплення українському суспільству гену гідності й самоповаги та психології переможців. Це наш український аналог «Війни і миру» чи «Тихого Дону». Дуже український. І дуже європейський. ­Автор ніби застерігає нас з вами, європейців: якщо течія Ґольф­стриму уповільниться — на нашу Європу чекають люті морози, а весь світ ніколи вже не буде таким затишним для життя.Скільки б не з'являлося цікаво-доказових історичних дослі­джень, зрушення у колективній пам’яті здатна спричинити лише уґрунтована на мітології белетристика. Для такого зрушення замало кількох вершинних творів, а тим більше відверто попсової пригодницької писанини на задану тему. Аби переламати спресовану десятиліттями ситуацію брехні чи напівправди в умовах браку часу на їхнє масове осмислення повинен з’явитися твір, котрий замикає увесь ланцюг поодиноких фактів у структуру цілого феномену. Саме таким виглядає історична епопея Володимира Шовкошитного, трилогія «Кров — свята».