105 років від дня смерті Лесі Українки

      Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді - Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, "літературній " родині. 

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі ("До мого фортепіано"). Проте музика зовсім не полишила, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох творах, про що свідчать уже заголовки: "Сім струн", "Мелодії", "Ритми", "Пісні про волю", "Лісова пісня"...

    І серпня 1913 року (105 років від дня смерті) в невеличкому грузинському містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка - великий поет України і жінка з трагічною долею. Звістка про смерть славної дочки України глибокою скорботою озвалася в серцях мільйонів людей.

    В бібліотеці філії №6  для користувачів  була оформлена книжкова виставка - портрет.  Спадщина Лесі Українки - це багатюще джерело краси і творчого духу народу, з якого черпати усім живущим і прийдешнім поколінням наснагу для життя і праці.

Година шани " Пробачте нас пішли Ви в небеса"

     Важка ця праця захищати мир! Кожного дня, щогодини Україна завдяки чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Спільно з уманським навчально-виховним комплексом "загальноосвітньою школою I-III ступенів №10 – медичною гімназією" підготували невеличкий музичний дарунок - концерт на чолі з вчителем музики Мануйловою Тетяною Федорівною.

      Почуття вдячності та незламного духу прозвучали  в піснях Кононенка Сергія Івановича, демобілізованого піхотинця ТРИДЦЯТОЇ ОКРЕМОЇ НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКОЇ ОРДЕНА СУВОРОВА БРИГАДИ СТАРШИНОЮ РЕЗЕРВУ, Лауреатом Всеукраїнських фестивалів патріотичної пісні «Пісні народжені в АТО» міст Дніпра, Одеси, Кропивницького, Києва.

     Представник волонтерського штабу « Разом» Парубочий  Михайло поділився діяльністю волонтерської організації,адже завдяки волонтерам та багатьом небайдужим громадянам ми допомагаємо нашим захисникам, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

     Учасники заходу: декламували вірші про Україну та героїв Небесної Сотні.Героїв вшанували хвилиною мовчання.

Захід пройшов на високому ідейному та емоційному рівні.

Ми живемо у стані війни, не знаємо, що нас чекає завтра.. Герої Небесної Сотні та герої АТО– це ті люди, які створили основу для майбутньої України, ті, кому ми завдячуємо надією, ті, кого кожен повинен визнавати на рівні найвидатніших історичних постатей нашої держави….» 

     Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів майдану. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Герої Не вмирають!

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

 
    Українська мова за своєю милозвучністю посідає одне з перших місць між Європейськими. ЇЇ красу та співучість визнає весь світ. Немає народу, байдужого до рідної мови,до своєї землі,тієї на якій ми народились і  живем. 

  

     До Міжнародного дня рідної мови в бібліотеці-філії №6 відбувся інтелектуальний спринт. Учасниками стали користувачі бібліотеки. Показали свої знання і перевірили швидкість мислення в конкурсі " Хвилинка" З легкістю розгадали кросворд,як висловились студенти:"Було корисно перевірити свої знання та дізнатись щось нове для себе".

15 лютого -день вшанування учасників бойових дій на території інших держав

      З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

    Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.