Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родиніНе зважаючи на постійне вилучення з публічних бібліотек та книгарень опублікованих творів Т. Шевченка та всілякі перешкоди новому виданню “Кобзаря”, його слово жило в народі. Потроху проникало воно і в драматичні твори. Спочатку – обережними згадками, як от у п’єсі А. Тарновського “Оксусь і Леся, або Розумна дядькова голова” чи в драмі Д. Мороза “Був кінь та з’їздився”, а далі – уривками чи й цілими поезіями. Так А. Янковський у п’єсі “Покійник Опанас” повністю наводить вірш Т. Шевченка “Тяжко, важко в світі жити сироті без роду”, а В. Александров у п’єсі “За Немань іду” використовує чималий уривок з поеми “Гайдамаки”.
Т. Шевченко спрямував українську драматургію на шлях реалізму. За його прикладом найкращі драматурги другої половини ХІХ ст. пішли шляхом утвердження впровадження народності, демократизму та національної ідеї, поглибили в мистецтві нове демократичне поняття гуманізму. Естетичні ідеали Т. Шевченка протягом десятиліть запалювали багатьох драматургів на працю, на звершення, на подвиг.
В бібліотеці філії №6 було оформлено книжкову виставку.
Немає коментарів:
Дописати коментар