"Колиска української цивілізації" (до 125 річчя від часу відкриття археологічної культури в Україні)

        Вперше залишки стародавньої трипільської культури виявив у 1893 р. археолог Вікентій Хвойка у селі Трипілля під Києвом. У Румунії і Молдові цю культуру називають Кукутені.

  У трипільських городищах вулиці розходилися від центру до країв, як шпиці у велосипедному колесі. У городищах мешкало до 10 тис. осіб, у деяких до 30 тис.

  Чоловіки й жінки Трипілля мали красивий тканий одяг, щедро прикрашений вишивкою, кістяними і мідними бляшками. У трипільців уже існувало ткацтво, вони обробляли шкіру, носили чоботи і сандалі, для гончарства винайшли повільний гончарний круг. Кераміку прикрашали плавними жовто-чорно-білими лініями, які мали особливе значення.

Трипільське городище-вигляд зверху

  Великі, багатокамерні будинки теж були розмальовані, часто темно-червоним кольором. Це були дерев'яно-глиняні або саманові будинки, під чотирьохскатним дахом, із піччю всередині. Чимось вони нагадують українські хати.

  В українському Трипіллі існувала розвинена система знаків – глиняні жетони і фігурки, написи-малюнки на глині. На території Туреччини ця цивілізація створила писемність.

ТРИПІЛЬСЬКІ ПОСУДИНИ  "Біноклі"

  Цивілізація Трипілля закінчилася так, як схожі землеробські цивілізації Індії, Америки. Клімат став посушливим, а трипільці виснажили землі. Тому їх перемогли і витіснили більш войовничі сусіди – племена кочівників і скотарів. Частина трипільців подалася у ліси Полісся, інші – у причорноморські степи. Землі трипільської культури зайняли племена індоєвропейців і кочівників з Азії.

  В бібліотеці філії №6 була оформлена книжкова виставка "Колиска української цивілізації"до 125 річчя від часу відкриття археологічної культури в Україні.

Працетерапія, творчі пошуки, народознавство і спілкування – складові майстер-класу ГО «Шлях добра»

    26 липня в читальному залі бібліотеки філії №6 пройшов майстер-клас «Домашні обереги» в рамках програми з популяризації української народної культури. Цільова аудиторія сім’ї, які виховують дітей інвалідів сім'ї ВПО, мешканці мікрорайону Нової Умані,голова громадської організації "Шлях добра" Мануйлова Тетяна. Ціль заходу налагодження контакту дітей з обмеженими можливостями з громадою Умані. На майстер-класі з виготовлення оберегу « Підкова», який провела майстриня Кримовська Софія кожен з присутніх власноруч виготовив оберіг. Послухали цікаву розповідь про історію українських оберегів, з якої дізналися, що за віруваннями древніх оберег — це модель сили, котра при нагоді заступиться за людину, він сповнений доброю енергією, яка допомагає людині повірити в себе та свої сили.

Інформаційний веб-променад" Цікаві факти про Німеччину"

Віртуально - історична подорож " Величні храми України" ( До 1030 річчя Хрещення Київської Русі)

До 110 річчя від дня народження Василя Барки

    

   Народився Василь Барка (справжнє ім’я – Василь Очерет) 1908 року у селі Солониця на Полтавщині. Спочатку хлопець навчався в духовному училищі, згодом – на педагогічних курсах у Лубнах. Із 1927 року вчителював на Донбасі. Переслідуваний за викриття зловживань місцевої влади, виїхав на Кубань, вступив на філологічний факультет Краснодарського педагогічного інституту. У березні 1940 року захистив кандидатську дисертацію «Про стиль «Божественної комедії» Данте». 1941-го пішов на фронт добровольцем, двічі поранений, опинився в окупації. 1943 року Василя вивезли до Німеччини як «остарбайтера». Тоді ж письменник обрав собі псевдонім – Барка, із яким увійшов в історію. По закінченню війни вирішив порвати з комуністичним режимом і життям в СРСР. Завдяки Богдану Кравціву отримав посаду коректора у видавництві «Голос» у Берліні. Упродовж 1946-1947 років видав збірки ліричних віршів «Апостоли» й «Білий світ». 1950 року виїхав до США. Пішов з життя 2003 року.

    В бібліотеці філії №6 відбулась біографічна година " Життя та доля  Василя Барки."

Акція " Книга чи інтернет"?

   Роль книги у житті важко переоцінити. Одним із головних засобів виховання духовної культури  особистості є його активне залучення до читання,інтерес до якого стрімко падає через Інтернет. На підтримку читання та з метою підвищення статусу книги  працівниками біблотеки філії № 6  було проведено біблотечну акцію " Книга чи інтернет "