Поспішаймо творити добро.
Дбаючи про не захищених.
Поділись теплом сердець.
Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей, яких ми зараз відносимо до категорії - інвалід, було дуже мало шансів на виживання взагалі.
Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.
Сучасне суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна не відзначити, що ті заходи, які були вжиті з боку офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції не байдужих до проблем інвалідів людей, принесли в нашу цивілізацію ті ноти надії, які раніше просто ігнорувалися. В кінці двадцятого сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік, Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття інвалідів». Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь, знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку дали позитивні результати. Про проблеми інвалідів заговорили, їх перевели в площину активних практичних рішень, права інвалідів почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. Це радує.
За даними проекту DilovaMova.com, на своїй 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній резолюції № A/RES/47/3 проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу - 3-е грудня стало датою Міжнародного дня інвалідів. Цілі цього Дня були виражені окремою резолюцією № A/RES/47/88, прийнятої на тій же сесії. Заходи, до яких в цей День закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані на інтеграцію інвалідів у життя нашого суспільства. Це не складно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.
У цей День ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
У цей день ми хочемо побажати вам теплих стосунків з вашими близькими, творчої наснаги, бадьорості духу та міцного здоров’я і надалі залишатися для нас прикладом безмежних людських можливостей, та міцної сили волі, що ці можливості породжує. Нехай справдяться всі ваші бажання, мрії та задуми!
Звичайно, цей день не можна називати святковим, проте він підкреслює необхідність досягнення забезпечення рівних прав інвалідів і їх участі в житті суспільства.
Милосердя, чуйність, співчуття до слабших споконвіку були характерною рисою українського народу. Тому відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре.
Міжнародний день інвалідів нагадує нам, що поруч живуть люди з обмеженими можливостями, які потребують особливої уваги і яким ми повинні допомогти відчути себе рівними серед здорових співгромадян.
Немає коментарів:
Дописати коментар