Софіївка - парк міфів і легенд.
Краса – велика сила. Жіноча краса теж, але вона нетривка, і хто згадає красуню через століття? Портрети… А що – портрети? Їх знають лише спеціалісти і музейні працівники. Тож мало хто залишається в пам’яті прийдешніх поколінь Красунею з великої літери. Софії де Вітт-Потоцькій поталанило. Її вроду береже один з найгарніших парків України і світу – “Софіївка”
Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, польським магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької.
А починалося все з романтичного і палкого кохання графа Станіслава Щенсного Потоцького і чарівної красуні-гречанки Софії де Вітт, світської дами (за однією з версій - колишньої куртизанки), якій покровительствував сам князь Г. Потьомкін, яка зуміла домогтися блискучого успіху при польському, французькому та російському дворах. У обох були законні дружина і чоловік, але чи могло це стати перешкодою для закоханих? Вони стали жити разом, і від цього союзу народилося двоє синів. Довгий часів Потоцький домагався розлучення зі своєю дружиною Жозефіною (Йозефіною), яка не давала згоди, мабуть, ще сподіваючись врятувати шлюб. Чоловік Софії, генерал російської армії Юзеф де Вітт, також нескоро погодився на розлучення. Потоцький запропонував щедрий викуп за його дружину, від якої той не зміг відмовитися. Самому Потоцькому вдалося розірвати узи шлюбу тільки після смерті імператриці Катерини II, яка була на боці покинутої Жозефіни. У 1798 році коханці, нарешті, узаконили свої стосунки.
Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено військового інженера Людвіга Метцеля. Будівництво тривало шість років - аж до 1802 року. Всього було витрачено більше 2 мільйонів рублів сріблом, в тому числі на оплату працівникам. У різний час на будівництві було задіяно близько 800 чоловік. Так що радянські історії про "працю десятків тисяч кріпаків" не мають нічого спільного з реальністю. Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. При створенні парку вдало використано рельєф, але без заздалегідь наміченого плану. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, тоді ж були збудовані перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною.
По всьому парку встановлені мармурові статуї грецьких і римських богів: Периса, Аполлона Бельведерського, Венери, Орфея, Евріпіда і багатьох інших. Завдяки компонуванню різних деревних порід, поєднанню їх з водоймами, скелями й архітектурними спорудами, створено види й перспективи різних .
За задумом творця парку, він є наочною ілюстрацією до окремих частин легендарних поем Гомера "Іліада" й "Одіссея": тут можна зустріти і грот Каліпсо, і павільйон Флори, статуї Гермеса і Евріпіда, гроти Сцилли і Венери, терасу Муз і навіть річку підземного царства Стікс. Усі ці компоненти настільки продумано, майстерно зроблено і пов'язано між собою, що загалом зливається в єдину симфонію краси.
Мабуть, найвідомішою визначною пам'яткою парку є фонтан "Змія". Дивно, але 18-метровий стовп води, який злітає вгору з пащі кам'яної рептилії, утворюється без використання насосів, а за рахунок тиску, що створюється різницею в рівнях води у двох озерах.
У травні 1802 року граф Потоцький подарував «Софіївку» улюбленій дружині на її іменини. В цей день на центральній площі парку - Площі Зборів (Площі Зібрання) - було влаштовано святкову виставу з феєрверком. Завершити будівництво уманського парку Потоцький так і не встиг - через три роки він помер. Парк успадкувала Софія, а після її смерті - син Потоцького Олександр. Через підтримку Олександром Польського повстання 1830-1831 років всі землі і маєтки Потоцьких у 1832 році конфіскували. Їх володіння перейшли в підпорядкування Київській державній палаті. А парк «Софіївка» в Умані став подарунком для імператриці Олександри Федорівни.
“Софіївка” вже на початку ХІХ ст. викликала захват. Поети складали про неї поеми, її малювали художники, а в 1820 р. навіть відвідав російський цар Олександр І. Задум Станіслава Потоцького був ще більш грандіозним, включав будівництво розкішного палацу і створення найбільшого в Європі парку. Втіленню завадила передчасна смерть магната 14 березня 1805 р. Софія володарювала в зеленому царстві імені себе аж до смерті 1822 р. Дивно, але улюбленим місцем на землі парк для неї не став: графиня не раз намагалася продати “Софіївку” в царську скарбницю. Далі славу парку підтримував її син Олександр…
“Софіївка” і справді вражає: є тут екзотичні дерева з усіх усюд, мармурові скульптури, що наче зійшли зі сторінок “Іліади” та “Одіссеї”, численні водойми, водоспади, фонтани і гроти. Вражає вона і своєю площею: 179 гектарів – це солідно. До речі, сучасна “Софіївка” не дуже схожа на зелений рай часів красуні-Софії. У 1836-1859 рр. парк, який називали тоді “Царициним садом”, значно вдосконалили академік архітектури А. Штакеншнейдер і тодішні головні садівники.
Ще в 1929-му цей чарівний куточок оголошено заповідником. У 2004 р. “Софіївка” отримала статус Національного дендрологічного парку, а в 2007-му її було названо одним із семи чудес України. Чи варто дивуватися, що в 1985 р. мала планета № 2259 отримала назву “Софіївка”?
Уманським парком “Софіївка” найкраще блукати рано-вранці або в будні дні. Суботній або недільний осінній полудень – місцевий “високий сезон”, коли туристів у парку мало не стільки ж, скільки дерев. Туристичний сезон в Умані триває протягом року - і взимку, і влітку сюди приїжджає однаково багато відвідувачів. А блукати тут добре! Від Нижнього ставу з 15-метровим фонтаном “Змія” до гроту Діани, від Чортового мосту до підземної ріки Ахеронт, від острова Анти-Цирцеї до партерного амфітеатру.
У свій час старовинними алеями парку бродили Олександр Пушкін, Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Володимир Сосюра і Максим Рильський.
"Софіївка" - наймістичніше місце в Україні.
Головний вхід прикрашають дві кам'яні башти, вінець яких запозичений із храму давньоримської богині домашнього вогнища Вести, що знаходиться в Італії. Усі наречені намагаються привести свої обранців, сама Веста благословить їх.
Підземна річка Ахерон.
Відповідно до грецькоїміфології,похмурий перевізник Харон переправляє душі померлих у підземне царство Аїда.
Підземна річка була споруджена в перший період будівництва парку, її довжина під землею - 211 м, ширина і висота тунелю - З м, глибина води в каналі досягає 1 м.
Протягом всього підземного каналу встановлено 4 люки, за допомогою яких частково забезпечується його освітлення, а також здійснюється аерація.
Великий водоспад.
Щоб виповнилося найпотаємніше бажання, потрібно пройти по проходу прямо за потоками водоспаду, і якщо на тебе не впала жодна крапля, все загадане виповниться.
Можна годинами милуватися яскравими переливами води, що спадає майже з 15-метрової висоти. Біля підніжжя водоспаду є озеро, на якому живуть білі лебеді.
Острів кохання (острів Анти-Цирцеї). Посеред острову збудовано Рожевий павільйон – романтичний павільйон в стилі епохи Відродження. Острів створений в перший період будівництва парку в розширеній частині Верхнього озера. Зв'язок з островом спочатку здійснювався за допомогою порома або човна, в 1853 році до острову було зведено дерев’яний міст, який зберігся і до сьогоднішнього дня. На цьому містку закохані залишають свої ініціали, також через нього хлопці переносять своїх дам серця на руках. Цирцея - чарівниця, що перетворювала людей, що потрапили на її острів, у звірів (супутників Одиссея, наприклад, вона перетворила на свиней).
Критський лабіринт (1796-1800) - нагромадження кам'яних брил поруч з Єлисейськими полями - символ трагічності буття і символ перемоги над неминучістю, який створений за мотивами легенди про лабіринті на острові Крит. Цей лабіринт був лігвом Мінотавра (людини з головою бика), сюди кожні дев'ять років на розтерзання посилалися афінські дівчата та хлопці, як плата за поразку Афін у війні з Критом. Це продовжувалось до перемоги Тесея (сина морського бога Посейдона) над чудовиськом Мінотавром, і благополучного його повернення з лабіринту завдяки нитці Аріадни (дочки царя Криту).
Тераса Муз. На ній у 1856 році встановлено гранітний обеліск. Вершину обеліска до революції 1917 року прикрашав позолочений триголовий орел , а напис вказував , що він поставлений на честь відвідування парку Миколою І . Після революції обеліск і напис щезли, і лише до 200-річчя «Софіївки» 1996 року, за проектом інституту «Укрпроектреставрація», цим же інститутом виготовлений триголовий орел - сімейний герб династії Романових. Обеліск огороджений кованим декоративним ланцюгом .
Левовий або Громовий грот (грот Каліпсо). В цьому гроті є загадкове місце - "Камінь бажань": кажуть, якщо обійти цей камінь, доторкнувшись до нього рукою, не відпускаючи, і в той час загадувати бажання - воно обов'язково здійсниться. Справа від входу в грот залишилися видовбані в стіні два рядки польською мовою, які належать Станіславу Потоцькому: «Хто нещасливий, то нехай зайде і стане щасливим, а хто щасливий, нехай стане ще щасливішим». Грот Каліпсо присвячений німфі Каліпсо, яка врятувала Одіссея з морської безодні і, закохавшись в нього, тримала в полоні до наказу верховного бога Зевса про його звільнення. За легендою, після розставання з Одіссеєм Каліпсо покінчила з собою.
Китайська альтанка, побудована повністю з дерева і пофарбована в різні кольори.
Збоку від альтанки стоїть старий дуб, віком близько 400 років.
Народні перекази говорять, що саме під цим дубом зустрічалися герої селянського антифеодального повстання 1768 року Максим Залізняк та Іван Гонта.
Поляна також слугувала місцем проведення перших міських мітингів та зборів, тут в 1919 році працівники вперше святкували Перше травня.
Павільйон Флори виглядає надзвичайно вишукано завдяки своїм високим, барельєфу на фризі, що зображає листя і грона винограду.
Гранітні сходи ведуть до просторого овального залу.Орнамент виконаний в 1852 році за малюнками.
У проміжках білих колон відкривається панорама Нижнього озера.
Тут часто влаштовують шлюбні церемонії, а музиканти грають відомі класичні твори.
Фонтан "Змія" У середині Нижнього озера з широко розкритої пащі змії, що звивається на камені, б'є стовп води - фонтан «Змія».
Вода надходить до фонтану по підземному водопроводу.
Спочатку вода фонтану била просто з отвору в камені і фонтан називався «Самсон», як і відомий фонтан в Петергофі.
Пізніше на камені була встановлена ??скульптура змії. Змія була вилита з бронзи невідомим майстром. Якщо її вузол розтягнути в довжину, вона буде розміром в 10,65 м.
Немає коментарів:
Дописати коментар