Народився Василь Андрійович Симоненко (8 січня 1935, в селі Біївці на Полтавщині. Його біографія – це доля людей воєнного і повоєнного покоління, які чули вибухи бомб, ридання матерів над похоронками.
Складати вірші В. Симоненко почав ще в шкільні роки і вміщував їх у стінгазеті. Перша збірка поезій «Тиша і грім» вийшла у світ в 1962р. Тема любові до Батьківщини, до рідної землі, до простих трудівників, що вирощують хліб, звучить у віршах поета. Своєрідним заповітом В. Симоненка стали його знамениті «Лебеді материнства» як гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору (починаючи зі слів «Виростеш ти, сину…») покладена на музику і стала піснею. Зберігся рукопис вірша, який свідчить про велику роботу поета над текстом.
Недовгим було життя В. Симоненка. Воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і швидко згасло. Але вічно житиме його поетичне слово, яскраво освітлюючи наші душі.
В день свого двадцятиріччя поет написав вірша, в якому (жартома чи всерйоз) визначив тривалість свого життя:
Не докорю ніколи й нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома.
Що в тридцять смерті в очі подивлюсь.
Похований В. Симоненко у Черкасах. На гробі поета викарбувані слова з вірша «Лебеді материнства»:
«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
З користувачами Бф№6 було проведено хвилину інформації на тему" Незгасна зоря Симоненкової поезії".
Немає коментарів:
Дописати коментар