Хвилина інформації

Котляревський  Іван Петрович   (1769-1838)

    Котляревський Іван Петрович (1769—1838) — український письменник. Народився 9 вересня 1769 року у Полтаві в сім'ї дрібнопомісного дворянина. Його дід був дияконом Успенського собору, батько — канцеляристом городового магістрату, мати родом з сім'ї козака Решетилівської сотні. Початкову освіту здобув у місцевого дяка. У 1780—1789 рр. навчався в Полтавській слов'янській семінарії, але не закінчив. У 1789 р. вступає на службу до Новоросійської канцелярії у Полтаві. Працював у дворянській опіці. З 1793 р. вчителював у с. Коврай (тепер Черкаської обл.) в поміщицькій родині. У 1796 р. вступив на військову службу у Сіверський карабінерний (потім драгунський) полк. До 1806 р. полк стояв на Полтавщині. Під час російсько-турецької війни відзначився при штурмі Ізмаїльської фортеці і Бендер. У 1818—1821 рр. виконував обов'язки Головного директора Полтавського вільного театру. З 1818 р. брав участь у роботі масонської ложі «Любов до істини"очолюваної декабристом М. М. Новиковим .

    Літературну діяльність Котляревський почав близько 1794 р. переробкою «Енеїди» Вергілія. Перші три частини було надруковано у 1798 р. в Петербурзі. З доповненнями виходила у 1808 і 1809 рр. (повний текст видано у 1842 р. у Харкові). У 1804 р. написав «Пісню князю Куракіну». У 1817 р. переклав з грецької оду «Сафо». У 1819 р. написав для Полтавського театру п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

У 1818 р. обраний членом Харківського Товариства аматорів красної словесності, у 1821 р. — почесним членом петербурзького Вільного товариства аматорів російської словесності. З 1827 р. — попечитель благодійного лікувального закладу. В травні 1835 р. вийшов у відставку. Помер 29 жовтня і похований у Полтаві.