З Новим Роком та Різдвом Христовим!

                           
    З всіма Різдвяними Святами!

   Нехай життя із кожним кроком

     Ваш дім наповнює скарбами!


   Нехай тепло людських сердець

    Вам душу щиро зігріває,

    І переможних справ вінець

      Хай Вашу голову вінчає!


           

120 років від Дня відкриття театру в Умані

    Постійний зимовий театр в Умані було облаштовано наприкінці грудня 1896 року. Збудували його всього за 5 місяців. Літній театр, що діяв до того, розміщувався на території так званої «Шато –де-Флер»

   1 січня 1930 року відбулося урочисте відкриття театру, якому було надано назву «Міський театр ім.10-річчя Жовтневої революції».

Війна завадила театральному життю міста 21 червня 1941 році уманчани востаннє офіційно дивилися театральну виставу. Хоча відомо, що під час окупації міста,театр функціонував і в ньому проходили спектаклі підготовлені місцевою театральною трупою. 

На вистави сходилося багато молоді, і цим нерідко користувалася німецька влада, постійно здійснюючи в театрі облави.   

     У 1945 році театр було перейменовано в Уманський музично-драматичний театр.
З 1985 року головним режисером Уманського народного самодіяльного драматичного театру, було призначено молодого режисера Тетяну Мельник, яка і сьогодні є наставником творчої молоді.
З нагоди цієї дати на місцевому радіомовленні прозвучав виступ  бібліотекаря  філії №6 Довгань Л.І.

Новорічний Квест у " Пошуках скарбів"

      22 грудня  у бібліотеці філії №6 відбувся новорічний молодіжний навчально-пізнавальний квест "У пошуках скарбів", учасниками якого стали учні УНВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів №10-медична гімназія"

   Упродовж години дві команди-учасниці виконували різноманітні цікаві інтелектуальні завдання,на теренах школи так і за її межами , мандруючи маршрутами учасники квесту   дізналися багато корисного та нового для себе. І так, крок за кроком, проходячи станції квесту, відповідаючи на запитання вікторин, дійшли до фіналу, де останньою  зупинкою  була бібліотека, виконавши всі завдання вони наблизились до скарбу.   За словами учасників, подібний захід став для них не лише чудовою пригодою, але й стимулом отримувати більше нових знань.

ІНТЕРНЕТ -ХВИЛИНКА " УКРАЇНА В ІНТЕРНЕТІ"( До дня інтернету в Україні)

   Останнім часом інтернет все частіше входить в наше життя. Не тільки молодь,і люди середнього віку,а й пенсіонери стають все більш інтернет- активними.

Історія українського сегменту Інтернет починається 19-го грудня 1990 року, коли Юрій Янковський (Yuri Yankovski) з Міжгалузевого Наукового Центру Технології Програмування «Технософт» (м. Київ, керівник Ігор Вельбицький) під'єднався до світової мережі Інтернет. 

Активно зростає  частка тих хто виходить в інтернет з мобільних пристроїв.Із зростанням популярності Інтернету стали проявлятись і негативні сторони його застосування. Зокрема, дехто настільки захоплюється віртуальним простором, що проводить за комп'ютером до 18 годин на добу. Таку залежність багато хто порівнює з тютюнопалінням чи наркоманією. Визначення інтернет-залежності звучить так: «Це наполегливе бажання вийти в Інтернет, перебуваючи off-line, і нездатність вийти з Інтернету, знаходячись on-line». Згідно з даними різноманітних досліджень, сьогодні інтернет-залежними є близько 10 % користувачів у всьому світі. Фахівці вже розробили методики позбавлення від цієї залежності.

Чорнобильська трагедія(30 років потому)

   Проходять роки після аварії на ЧАЕС А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

   В ЧИТАЛЬНІЙ ЗАЛІ БІБЛІОТЕКИ філії №6 ДІЄ КНИЖКОВА ВИСТАВКА-СПОМИН «Стежками Чорнобильського лиха», ПРИСВЯЧЕНА ДНЮ ВШАНУВАННЯ ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС.

   Чорнобильська трагедія - безмірне горе всього українського народу, яке не можна залишити в минулому, воно й сьогодні поряд з нами. На виставці представлені книги, документальні фотоматеріали що розповідають про страшні квітневі дні далекого 86-го року, про перших, хто вступив у бій з невидимим ворогом, про учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про їх мужність та відвагу, самопожертву і героїзм, який вони проявили заради майбутнього своїх рідних, всієї неньки України.

5 -11 грудня тиждень права

    Права людини як броня — вони захищають нас; вони як правила — говорять нам, як себе поводити; і вони як арбітри — ми можемо до них звертатися. Вони абстрактні — як емоції, і як емоції вони належать всім й існують, що б навколо не відбувалося.Вони подібні до природи, тому що їх можна зневажити; та до духу, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу, і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо розходитися в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.

Ідея того, що люди володіють невід’ємними правами, корениться в багатьох культурах і стародавніх традиціях. Численні приклади шанованих правителів і найважливіших збірників законів з історії людства показують нам, що цінності, втілені в правах людини, не є ні «західним винаходом», ні винаходом ХХ століття. Вони є реакцією на всесвітні потреби людей і на пошук справедливості. Усі суспільства мають свої ідеали і системи забезпечення справедливості, чи в усних чи в письмових традиціях, хоча не всі ці традиції збереглися.

    Учення Конфуція (500 ст. д.н.е.) містить, як центральну тему, концепцію дітей або співчуття та любові до інших. Конфуцій казав: «Того, чого собі не бажаєте, не робіть іншим». Доктор Пенг-чун Чанг, китайський експерт по конфуціанству, який відіграв активну роль в укладанні Загальної декларації прав людини, вірив, що конфуціанство заклало підґрунтя для ідей щодо прав людини.

     Кожного разу, коли вмирає справедливість, це немов би так, як би її ніколи не існувало.Визнання прав людини означає визнання права кожного заявити: я володію цими правами, що б ви не говорили і не робили, тому що я, точно так само як і ви, людина.

В бібліотеції філії №6 було проведено ряд заходів:

1. Урок права" Проблеми молодіжної злочинності."

2.Книжкова виставка" Правові проблеми ,що нас турбують."

3.Інформаційна хвилина"Права людини в суспільстві."

4.Година спілкування" Наркоманія,СНІД-злочинність і правопорушення"(До Всесвітнього Дня боротьби зі Снідом)."

Міжнародний день інвалідів

    Безумовно, цей день неможливо назвати святковим, однак він підкреслює необхідність досягнення повного забезпечення рівних прав інвалідів та їх участі в житті суспільства.

Держава намагається зараз більше робити для інвалідів, але становище цих людей в нашій країні все ще залишається досить важким. В наших містах відсутні відповідні умови для їх повноцінного життя. Далеко не у всіх громадських місцях є пандуси для інвалідних візків, спеціально обладнані туалети і т.п. Тому інвалідів і не часто можна побачити на вулицях наших міст. В основному вони проводять час у приміщенні. Крім того, потрібно ще відзначити і такий важливий факт, як неприйняття нашим товариством інвалідів. Наші люди, на жаль, ще не зовсім навчилися бути толерантними до тих, хто від них відрізняється.

Міжнародний день інвалідів – це день підведення підсумків зробленого для цієї категорії громадян, аналізу фактичного положення людей з особистими потребами в суспільстві та визначення планів по покращенню їх життєвого рівня. 

До цієї важливої дати Л.І. Довгань підготувала виступ, який прозвучав на місцевому радіомовленні під назвою "Повір у себе".

Голодомор 1932-1933 р

   Голодомор… У цьому страшному слові криється найглибша рана українського народу, трагедія величезного масштабу, яку у всьому світі визнано геноцидом.

Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу. Голодомор 1932 – 1933 р.р – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчували. Архівні джерела (опубліковані і ті, що зберігаються в архівах України, Росії і деяких європейських країн) – мають незаперечні докази штучного походження голоду в Україні.

Основними причинами голоду були: суцільна колективізація селянських господарств, антилюдяна і фіскальна політика пограбування чи розкуркулювання українських селян, тотальні хлібозаготівлі за принципом продрозкладки із використанням репресивних засобів, свідоме та тривале позбавлення селян продовольчих засобів до існування, масові репресії проти дорослого чоловічого населення українського села. Мораль, традиції, талант народу, його віра і надії – все це було відкинуто новою реальністю як непотріб, пережиток. Страшне попелище лежало там, де ще недавно цвів сад духовного життя українського народу.

Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті що потрапили, не всі збереглися. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі, щоб це більше ніколи не повторилося.

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932 - 33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

В бібліотеці філії №6 була  організована книжкова виставка «Мертві не простять живі не забудуть», а також по місцевому радіомовленню прозвучала радіопередача , яку підготувала і провела бібліотекар Довгань Л.І. 
     Багато літ пройшло. Здавалось би можна й забути, але в серці кожного з нас живе і буде жити пам’ять про найкривавішу трагедію людства – голодомор. Книжкова виставка ще раз закликає кожного згадати ті трагічні для України 1932-1933 роки та помолитися за кожну безневинно загублену душу.

16 листопада -Міжнародний день толерантності

    16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості. У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя».

    Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

  Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

  В бібліотеці філії №6 була проведена пізнавальна бесіда на тему" Що таке толерантність?". 

9 листопада - День української писемності та мови

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

  Із святом вас шанувальники рідного слова! Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

  Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

    Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

"Цілюща криниця душі -рідна мова" - під таким девізом у бібліотеці філії №6 пройшов інформаційний захід до дня української писемності та мови .Фіналом заходу став флешмоб, під час якого учні школи №10 закликали «Мова це наше багатство» та акцентували увагу на тому, що у наш час знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості.Нинішній час ми вже не називаємо відродженням, ми перейшли цей рубіж, нині ми знаходимося в стані розвитку. Тож розвиваймося самі, розвиваймо та вдосконалюймо наше найбільше багатство — нашу мову.  

« Поезія - це завжди неповторність"

    Поетичне слово - це слово істини, добра, краси, віри, надії, любові - золотий ключик до сердець шанувальників віршів.

 Бути поетом - це не професія, не хобі, навіть не бажання - це поклик серця. 

31 жовтня гостею бібліотеки філії №6 була молода,талановита поетеса Анастасія Яніна. Анастасія Яніна- автор збірки поезій "Янгол Я" (2015 р.), волонтер уманського Центру "До Перемоги!". Друкувалася в газеті "Шевченків край) (м. Звенигородка), збірці уманських авторів "Постріли слів", літературному альманасі "Листи до Миколая" (м. Хмельницький), журналі "Чорнильна хвиля", літературному часописі "Боговиця" та ін. Поетеса з радістю  читала свої вірші і відповідала на питання, які виникали у читачів. Юні шанувальники (Вржеш Анна, Ковбасюк Марина) учні 11 класу  УНВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів №10-медичної гімназії" творчості поетеси рідного краю декламували вірші Анастасії Яніної.  Приємні хвилини насолоди музикою подарував - гітарист Олександр Денисенко. Зустріч вийшла щирою, теплою, спілкування – живе, цікаве та відверте.

Година пам'яті 28 Жовтня День визволення України від фашистських загарбників

    28 жовтня відзначається День визволення України від фашистських загарбників.

Цей день було засновано згідно з указом президента "Про День визволення України від фашистських загарбників" від 20 жовтня 2009 року "з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні".

В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму. 

Після Сталінградської битви (листопад 1942 року – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився.

Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.

   У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).

Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.

В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.

За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців.

Сьогодні хочеться пригадати імена наших співвітчизників, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення України від фашистської окупації.

    Ми всі в неоплатному боргу перед вами, дорогі наші ветерани! Ви вклали багато мудрості, досвіду та працелюбності в життя нашого району. Ви завжди будете прикладом для молоді. Прийміть найщиріші вітання з нагоди відзначення славної дати в історії нашої держави – 72-ї річниці визволення України від фашистських загарбників.

 Підростаюче покоління не повинно забувати про ті страшні роки. В бібліотеці було проведено "Годину пам'яті" та оформлено книжкову виставку "Спасибі солдате,за подвиг століття"

95 років від Дня народження Дмитра Луценка поета-піснетворця лауреата Державної премії імені Т.Шевченка (15.10.1921-16.01.1989)

   "Яке ж це диво — пісня! Яку магічну силу таїть у собі. Вона як Мати-Берегиня, стоїть на сторожі заповітних джерел, що й нині живлять наше національне відродження. Таку невмирущу пісню залишив по собі поет-піснетворець, лауреат Державної премії імені Т.Шевченка Дмитро Луценко. В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов'ю до матері — України, а особливо до рідного села Березової Рудки", — писала Лідія Луценко. В цьому мальовничому селі на Полтавщині народився майбутній поет. Ще в ранньому дитинстві зачарувала його народна пісня, бо тепла батьківська хата завжди була сповнена сумних і веселих мелодій. Співали їх його батьки — люди працьовиті й голосисті. 

Дмитро Омелянович Луценко – видатний поет, автор популярних, улюблених народом пісень, ніжний і трепетний лірик.

Секрет Дмитра Омеляновича криється у світлі того домашнього вогнища, в якому причащалася його юна душа, в маминій пісні і батьковій праці, в благословенні білої вишні, яка від колиски навчила дитину дивитися на людей і на зорі через свій пречистий цвіт.І така ж свята, як вишня, стоїть у Березовій Рудці біла хата, це велике українське диво, яке виростило націю.

“Хата моя, біла хата“ – це символ України, і Україні, як і матері, поет віддає найкращі свої почуття.

Поет народився 15 жовтня 1921 року в с. Березова Рудка Пирятинського Району Полтавської області.

Вихований українською матір’ю і рідною землею, поет Дмитро Луценко є палким патріотом України. Його образи взяті із самого життя, барви – від квітів, трав і рік, українського неба. Його поезія близька кожному, тому й полюбилася людям. Вона ж бо про любов, отчу землю, вірність, про те, чим живе людина.

   Найвідоміші пісні Дмитра Луценка – “Києве мій”, “Мамина вишня”, “Осіннє золото”, “Хата моя, біла хата”, “Неспокій”, “Ой ти річенько”, “Пісня про щастя”, “Зачарована Десна”, “Дорога спадщина”, “Фронтовики”, “Сивина”, “Не шуми калинонько” тощо. Поет працював з більшістю популярних композиторів-піснярів, зокрема з І. Шамо, Л. Ревуцьким, О. Білашем, В. Верменичем, П. Майбородою, А. Пашкевичем, О. Зуєвим, В. Івасюком, І. Покладом, С. Сабадашем, О. Чухраєм, О. Осадчим, О. Екімяном. Важко знайти співака чи співачку 60-х – 80-х років, які б не виконували пісень Дмитра Омеляновича. Виконують їх і сучасні виконавці.

Про пісню "Мамина вишня" поет писав: "Я так ніжно кохав свою дорогу матусю! Щоразу, коли згадую її гірку долю, у мене в душі щось перевертається. Про матерів написано багато гарних пісень. По-моєму неперевершений тут А.Малишко. Мені з композитором А.Шашкевичем захотілося створити свою, оригінальну. Але як її такою зробити, коли, здається, усі найкращі слова уже написані і виспівані? У довгих творчих муках народилася — таки наша, не подібна до інших, "Мамина вишня":

 Знову наснилось дитинство, 

Тепле, мов гарна весна. 

Вишня вдяглася в намисто, 

Мама щаслива й сумна. 

Там за село проводжала Долю мою молоду… 

Щедро мені щебетала Мамина вишня в саду… 

  Мелодії, створені на поезії Дмитра Луценка по-справжньому хвилюють, не залишаючи нікого байдужим. І відбувається це, мабуть, тому, що кожне своє поетичне слово він пропускав через серце і душу, наповнював пережитим.  "Тепер мені не страшно й умирати — я залишив людям пісні…" — це були останні слова поета, сказані дружині. Невиліковна недуга зборола енергійного життєлюба-поета, повного творчих задумів і сподівань… Помер Дмитро Омелянович 15 січня 1989 р. Слушно про творчість поета сказав його учень поет А.Драгомирецький: "Його вірші, — то правда й живінь, його Пісня, — то крила й відрада".

14 жовтня День Українського козацтва. День Захисника України

14 ЖОВТНЯ МИ ВІДЗНАЧАЄМО ВЕЛИЧНЕ ХРИСТИЯНСЬКЕ СВЯТО ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. УПРОДОВЖ СТОЛІТЬ ВОНО НАБУЛО ОСОБЛИВО ВАЖЛИВОГО ЗМІСТУ, ОСКІЛЬКИ ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ БОРОТЬБОЮ ЗА СВОБОДУ ТА ПОРЯТУНКОМ ВІД ВОРОГІВ. ВОЛЕЛЮБНІ КОЗАКИ, ЯКІ ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ БОРОНИЛИ СВОЮ ВІТЧИЗНУ ТА ВІРУ, БУЛИ ПЕРЕКОНАНІ, ЩО СВЯТА ПОКРОВА ОХОРОНЯЄ ЇХ, А БОЖУ МАТІР ВВАЖАЛИ СВОЄЮ ЗАСТУПНИЦЕЮ. ТОМУ У ЧАСИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СВЯТО ПОКРОВИ ПОЧАЛО ВІДЗНАЧАТИСЯ ЩЕ І ЯК ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. ТАКОЖ УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА 14 ЖОВТНЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ.

В  бібліотеці до цих свят приурочена книжкова виставка «Полум'я козацького серця». Виставка вміщує в собі: «Історію Запорізьких козаків »,Адріан Кащенко «Оповідання про славне військо Запорозьке низове», Богдан Сушинський «Козацькі вожді України», літературу з хроніками військових дій на сході.

   День захисника України ніколи не буде традиційним святом з масовими гуляннями та веселими дійствами. Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність рідної держави; свято вшанування козацької доблесті та звитяги; свято вдячності ветеранам Другої світової, які також воювали за свою землю. І, нарешті, це день усіх героїв сьогодення, які хоробро боронять кордони України від зазіхань північного сусіда-агресора, та усіх тих, хто поклав своє життя на Сході країни в ім’я суверенності та єдності нашої держави.
   Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері стане мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир! Ми повинні розуміти, як важко нашим воїна знаходитися далеко від своїх родин і друзів, як важко кожного дня переживати смертельні ризики та втрати побратимів. Ми повинні показувати нашим захисникам нашу підтримку, повагу та віру. 

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на світі в нас одна.

150 років від Дня Народження М.С. Грушевського(29.09.1866-24.11.1934 )

Я хочу жити, щоб працювати,

страждати і боротись разом з вами”. 

М.Грушевський.

 У кожного роду є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. До таких велетнів української культури, політичної думки і дій останніх двох століть, безперечно, належав  Михайло Грушевський.

“Батько Грушевський” ( так його називали за часів Центральної Ради) став одним з провідних діячів українського національного відродження в новітній історії України. Багатотомна його “Історія України – Руси” це унікальна пам’ятка української і всеслов’янської культури, невід’ємна складова світової культури взагалі. Неоцінима заслуга Грушевського перед українським народом полягає в тому, що він на величезному архівному матеріалі показав безперервність історії українського народу від часів Київської держави і донедавна, довів, що український народ, як і всі інші слов’янські народи, має своє власне коріння. Українська нація завжди зберігала свою національну культуру та історію. Загалом його перу належить майже дів тисячі праць, в яких історія України просліджується від найдавніших часів до проголошення Української Народної Республіки.

  М.Грушевський був видатним організатором наукової справи на Україні. Він створив Українське наукове товариство в Києві. Редаговані ним різноманітні збірники та серійні видання складають золотий фонд української науки, насамперед історіографії.

  У ньому вбачали одну з центральних постатей українського націоналізму і тому, хоча ненадовго, але заарештували. Після звільнення, незважаючи на вік та поганий стан здоров'я, вчений багато працював, намагаючись знайти віддушину у науковій праці. Наприкінці 1934 року його не стало. Видатний українець похований на Байковому Цвинтарі у Києві.
 Михайло Грушевський належить до тих громадських діячів, які сповна пізнали велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї усього життя — самоствердженню свого народу. Пам'ять про нього — вічна, а його наукові праці — невичерпне джерело мудрості.

 

До 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського у бібліотеці-філії №6 проведено захід-вшанування великого українця- «Віртуально-історичний круїз по життєвих дорогах Михайла Грушевського.» Для своїх користувачів бібліотекарі Аргатюк Альона Володимирівна та Довгань Лідія Іванівна підготували змістовну інформацію, що стосується біографії видатного історика, та його вагомого внеску у формування української держави. Документальний фільм під назвою " Обличчя української  історії" став візитною карткою на презентації виставки «М.С. Грушевський – Великий українець».  Презентована книжково-ілюстративна виставка - це не тільки вдячна данина поваги до громадського і політичного діяча України, а й прагнення повніше ознайомити читачів з інтелектуальним потенціалом вченого, його життєвим і творчим шляхом. Також запропонували користувачам розглянути питання Всеукраїнського опитування «Михайло Грушевський - український історик європейського значення». 

  «Його постать як політика ще за життя увійшла до історії, але й була, й буде живою та гігантська праця, яку виконав він для українського народу…»

22 вересня День партизанської слави

   22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками. З перших днів війни розпочався опір окупантам. Створювалися і діяли підпільні партизанські органи, які вступали в нерівну битву з ворогом.

Партизан - це особа, яка, не входячи до складу регулярних збройних сил, добровільно бере участь у боротьбі з іноземними загарбниками або в громадянській війні, здебільшого у ворожому тилу, дотримуючись законів і звичаїв війни.

  Партизанський рух виник і поширювався як глибоко народний. Самовіддана вірність Батьківщині, ненависть до ворога і сурова жага помсти перетворили мирних людей в легендарних героїв.

Ефективною формою партизанських дій були рейди у тилу противника, які відволікали великі сили гітлерівців, що було суттєвою допомогою військам. Найбільш результативні рейди здійснили формування відомих партизанських командирів С. Ковпака, О. Федорова та О. Сабурова. 
  Ми серцем і душею з тими, хто й ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам‘ятаємо тих хто віддав і віддає своє життя задля нашого щасливого майбутнього

  Внесок партизанських формувань в загальну перемогу людства над фашизмом просто неоціненний. І День партизанської слави України — лише мала частина того, що може зробити сучасне покоління для людей, які колись належали до партизанських загонів.

  В бібліотеці - філії №6 читального залу експонується книжкова виставка "Партизанськими стежками " запрошуємо всіх бажаючих для ознайомлення і перегляду літератури.

11 вересня -День пам’яті жертв фашизму

 День пам’яті жертв фашизму – це день пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського нелюдського експе­рименту нацистів. Це мільйони солдатів, яких фашистські та комуністичні лідери зіштовхнули один з одним. Це мільйони мир­них жителів, які гинули під бом­бами, від хвороб і від голоду під час війни.
З 1962 року було прийнято вва­жати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначе­ний саме у вересні, тому що на цей місяць припадають дві пов’язані з Другою світовою війною дати – день її початку і день її завершення.

Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих від фашизму в роки Другої світової війни – як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Прямі втрати населення – вбиті та померлі від поранень або голоду, зниклі безвісти – складають понад 8 мільйонів осіб.
 На жаль, сьогодні в ряді країн політики намагаються переглянути підсумки Другої світової війни, і там йде поступове обілення і відродження нацизму. Але важливо пам'ятати, що ідеологія нацизму принесла втрати і руйнування не тільки тим, хто їй протистояв, а й тим, хто її вигодував. І тоді, понад півстоліття тому, величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли. І гасло сьогоднішнього пам'ятного дня - об'єднатися, щоб протистояти неофашизму. Міжнародний день пам'яті в кожній країні, яка взяла участь у Другій світовій війні, відзначається не тільки скасуванням розважальних заходів, урочистостей, що випадають на цю дату, але і відвідуванням пам'ятників, меморіалів, кладовищ (у багатьох країнах у цей день прийнято доглядати за безіменними, покинутими, братськими могилами).
Ключовими ознаками фашизму є: культ особистості, зневага до ліберальних цінностей, систематичне нехтування правами людини, однопартійна система, мілітаризм, культ війни та сили, тотальний контроль спецслужб, антисемітизм та ксенофобія, державна пропаганда в ЗМІ, зовнішня агресія. Ці ознаки об’єднують і Третій Рейх у минулому, і пануючий тепер у Росії режим.
 Одним із виявів зазначених ознак у випадку з путінською Росією є її агресія проти України. Українці протистоять цій агресії, але, як і у випадку з фашизмом у середині ХХ століття, протистояти потрібно, об’єднавши сили всього демократичного світу. Єдність перед обличчям ворога має стати усвідомленою необхідністю і є запорукою перемоги.

Міжнародний день грамотності

 Міжнародний день грамотності (International Literacy Day) — один із міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об'єднаних Націй.Традиція щорічно відзначати цей день започаткована рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, що відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція рекомендувала оголосити 8 вересня, дату урочистого відкриття конференції, Міжнародним днем грамотності та святкувати його щорічно в усьому світі.

Писемність — свято для людства, яке досягло вражаючого прогресу в цій галузі, довівши кількість грамотних людей в світі до чотирьох мільярдів. Проте писемність для всіх — дітей, молоді і дорослих — ще не до кінця досягнута мета.

  Незважаючи на помітні успіхи багатьох країн, понад 860 мільйонів дорослих залишаються безграмотними, а більше 100 мільйонів дітей не ходять у школу. Дуже багато дітей, молодих людей і дорослих, охоплених шкільними або іншими освітніми програмами, не відповідають рівню, необхідному для того, щоб їх можна було вважати грамотними в умовах сьогоднішнього світу, який стає усе більш складним.

    Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

  Шлях до грамотності, шлях до слова дуже тривалий і непростий. Щоб відчути слово, треба знати, як воно з'явилося, літопис його зростання. Багато народів існує на землі, у кожного своя мова, своя культура. Народи намагаються зберегти слова, в мові, які вже застаріли, дають дорогу новим словам і навіть найменші народи, невеликі племена дбайливо зберігають рідне слово панських і своїх панів.

 До Міжнародного Дня Грамотності в нашій бібліотеці було оформлено книжкові полиці-порад "Щоб не робити помилки - вам допоможуть словники."