Після поразки під Корсунем, гітлерівське командування створило досить сильне угрупування в районі Умані, яке протистояло наступаючим радянським військам. Бойові дії на уманському напрямку доводилося вести в надзвичайно важких умовах весняного бездоріжжя. Ключове значення мала танкова битва в районі станції Поташ (Маньківський район), де з обох боків брали участь сотні танків. В результаті запеклих боїв увечері 9 березня радянські танки і мотопіхота увірвалися до Умані. Командував танкістами уродженець Умані генерал О. І. Радзієвський.
За визволення Черкащини від німецько фашистських загарбників
віддали життя понад 120 тисяч воїнів армії і партизанів. 456 учасників
визволення краю за подвиги, здійснені на Черкащині, удостоєні звання Героя
Радянського Союзу. 22 з’єднання і частини на знак їх видатних перемог були
найменовані Черкаськими, 23 – Корсунськими, 20 – Уманськими, 6 –
Звенигородськими. На усіх фронтах воювали і наближали перемогу патріоти
Черкащини, понад 160 з них удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, а
І. Д. Черняховський і І. Н. Степаненко – двічі.
Повним кавалером ордена Слави,
Героєм Радянського Союзу став І. Г. Драченко. Черкащани билися з ворогом у
складі інтернаціональних загонів руху Опору у Бельгії, Франції, Норвегії,
Німеччини, Польщі, Чехословаччини та країн НЕ ПІДЛЯГАЄ ЗАБУТТЮ: нацистський
окупаційний режим на Черкащині (1941–1944) 23 Європи. У вересні 1945 року від
імені Радянського Союзу поставив свій підпис під актом капітуляції Японії наш
земляк К. М. Дерев’янко Дорогою ціною заплатила Черкащина, як і
весь український народ, за мирне небо над головою. Полягли в боях, померли в
госпіталях, загинули в полоні та пропали безвісті 148 119 уродженців Черкащини.
Втрати серед партизан та підпільників учасників Опору в інших країнах склали
3912 осіб. Внаслідок військових дій та каральних акцій загинуло 16 450 мирних
жителів краю.
Місцем справжнього геноциду став табір для військовополонених «Шталаг-349», відомий як «Уманська яма». Після того як гітлерівці захопили Умань, вони пристосували під концтабір глиняний кар'єр цегляного заводу. Його площа досягала 10 га, глибина коливалась від 6 до 15 м. Нацисти огородили кар'єр двома рядами колючого дроту, побудували II охоронних веж. Найглибше місце кар'єру також було огороджене дротом. Так у таборі з'явилося два яруси; верхній табір для живих, і нижній – для приречених на смерть. Для охорони використовувалися вівчарки, готові розірвати кожного, хто спробує втекти. Вже на середину серпня 1941 р. в «ямі» було закатовано понад 50 тис. військовополонених.
Терором і насильством гітлерівці намагались зламати волю в'язнів, залякати їх. Були серед полонених і малодушні, і «продажні», що вислужувались перед катами, виторговували собі життя. Але більшість військовополонених трималася мужньо.
За останніми даними, у Львівському, Славутському, Кам'янець-Подільському, Житомирському, Уманському, Володимир-Волинському, Кіровоградському, Сиренькому і Дарницькому (в Києві) та інших концтаборах військовополонених було закатовано близько 1,5 млн. осіб.
В нашій бібліотеці була оформлена виставка-нагадування " "Навіки в пам'яті народній" Про це нам треба пам’ятати, бо то наші батьки, діди, брати і сестри. І земля, полита їхньою кров’ю, - свята для нас земля.
Немає коментарів:
Дописати коментар